Помічаю, що як нас колись навчали – в школі, так само чую і тепер: перед молоддю відкриваються незвичайні горизонти, вона майбутнє нашої країни, церкви… і так далі.
Якесь незрозуміле майбутнє. Заклик, схожий на літак, що йде на зліт.
Звідки в нас беруться Попелюшки, що так мріяли стати принцесами, а потрапили в якусь страшну калюжу?
З якого часу людина може зарахувати себе до гатунку "молодь?" Років з 14? 17? Коли молоді дівчата у нас час беруть шлюб з чоловіком? Лікарі вважають, що народити першу дитину жінка має до 24-х років. Порахуйте: як довго треба злітати, летіти, й приземлитися? Адже одружена жінка – вже не молодь, і виходить – зовсім вже не «майбутнє». Вона вже має стільки турбот за дитиною, домом, чоловіком, що добре, якщо буде знаходити час і для свого розвитку, для якогось особистого захоплення. Щоправда, можна зостатися самій, жити для кар'єри.
А поки що, як вважають часом й мами, найголовніше, аби ніщо не заважало зараз їй навчатися, здобути освіту. То вже хай потім – звалиться усе одразу. Мені доводилось чути, що: "Виявляється так цікавро – готувати салат, або ще щось". Тож чи не є чесніше п'ятнадцятирічну дівчинку орієнтувати на те, що вона найперше – майбутня мама, жінка, подруга. Що вона має встигнути багато чому навчитися вже зараз, аби потім їй все вдавалося – доглядати дітей, вміти бути цікавою для чоловіка, щоби він вдома почувався краще, ніж будь де, і сiм'я була міцною.
Адже якщо їй вдастся ще й попри все, чи перед тим зробити якусь кар'єру, чи здобути положення – в усякому разі знання завжди будуть у нагоді.
Гадаю, треба правильно дивитись на казку, що про Попелюшку. Колись, в дитинстві книжка ця просто вразила мене. Найперше мовою, потім змістом. Але висновки – який висновок я побачила у кінці цієї казки?
Що життя змінюється. Щось, відходить, а приходить інше. Той хеппі-енд насправді був для мене, наче занавіс, за яким початок нового життя, але якого саме – невідомо, є лише дійові особи. За ним має бути щось, що відповідатиме твоїй мрії, а що в твоєму житті є цінністю? . Чи запросиш у цю мрію й Бога? Не як якесь раптове чудо – як найближчого Порадника – на усе життя? А взагалі: мріяти – також треба вчитися?
_________________________________________________________
УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
