V Велосипедне паломництво Кам’янець-Подільський – Летичів
Один з небагатьох заходів серед католицької молоді, у якому взяло участь більше хлопців, ніж дівчат.
Двадцять велопаломників з Кам’янця-Подільського прибули 27 серпня до Санктуарію Летичівської Богородиці. У прощі взяли участь молоді люди віком від 15 до 36 років, серед яких 11 хлопців та 9 дівчат.
Дорога до святині тривала 2 дні. Першого дня велосипедисти подолали 120 кілометрів, а другого – 60.
У Санктуарії паломники поклонились Летичівській Богородиці, взяли участь у Святій Месі та адорації.
А також зіграли у футбол та відпочили увечері біля вогнища.
Проща вирушила від храму Пресвятого Серця Ісуса 26 серпня о 7.15 годині. Велопаломників благословив єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський.
Дорогою до Летичева паломники відвідали храми у Зінькові та Маниківцях. По дорозі з Летичева додому заїхали до Шарівки. Загалом паломництво тривало 4 дні.
Крім традиційних форсмажорів у вигляді кількох поломок, велосипедною колоною зацікавились також даїшники, проте наявність бейджиків та захисних світловідбиваючих жилетів викликала у міліціонерів повагу і паломників відпустили з миром.
Велосипедні паломництва Кам’янець-Подільський – Летичів започаткував настоятель парафії Пресвятого серця Іуса у Кам’янці-Подільському о. Юрій Молевський. За словами молоді, о. Юрій двічі їздив велосипедом до Риму і дуже здивувався, що у Кам’янець-Подільській дієцезії, яка має кілька Санктуаріїв, немає такої традиції. Уже п’ять років в останні дні серпня з Кам’янця до Летичева вирушає паломництво на велосипедах.
Цього року участь у паломництві взяли два диякона-христусовця:
«Ми приїхали до Кам’янця-Подільського з Познання і вперше побували у такому паломництві. Мені дуже сподобалось!» – Розповів диякон Марек Чарнецкі.
«Краще ходити пішки, – поділився диякон Марек Нікель, – Дуже велика різниця темпу між пішим та велосипедним паломництвом. Пішки можна більше молитись разом, слухати конференції, співати Але також варто зазначити, що у нашій групі надзвичайно добра атмосфера, усю дорогу – один позитив. Незважаючи на втому, паломники посвячуються та допомагають один одному.»
Учасники також погодились, що велопаломництво значно відрізняється від пішої прощі:
Рая Шреєр:
«Я цього року була в двох паломництва до Летичева. У липні ходила пішки, а тепер приїхала на велосипеді. Піше паломництво більше схоже на прогулянку до Летичева. А тут потрібно докладати неабиякі зусилля.»
Яна Кремінська:
«Паломництво на велосипеді важче за піше, тому що тут задіяні ті групи м’язів, які не завжди звикли до навантажень. Адже ходимо ми щодня, але не щодня катаємось».
Агата Мегей:
«У велопаломництві я їду вже втретє, тому що на перше дівчат не брали, а на друге не вдалось відпроситись з роботи. Велосипедне паломництво особливе тим, що тут є час на особисту молитву. Більшість часу ми їхали в тиші, а молились разом на зупинках.»
Павло Михайловський:
«Шкода, що про це паломництво мало хто знає. Думаю, якби про нього оголошувалось, то охочих було би більше. Мені дуже сподобалось! Я люблю їздити на вєліку. Велосипедне паломництво легше за піше – там дуже довго потрібно йти. Адже велосипедом потрібно їхати, а пішки йти – цілих 5. Ми себе почували справжніми байкерами. Навіть міліція зацікавилась, що ми за фанати».