Суспільство секуляризоване?

Сьогодні багато йдеться про проблеми релігійності, секуляризації, атеїзм сучасного суспільства. Про це ми вирішили поговорити з директором Інституту релігійних наук ім. Томи Аквінського о.Адамом Добжинським ОР.

Отче, як Церква розуміє секуляризацію і секулярне мислення?

Цей термін походить від латинського слова saecularis – світський. На основі Суспільної Науки Церкви він ще не має чітко окресленого визначення. Часто замість цього терміну вживаються суміжні слова: емансипація, дехристиянізація, модернізація. У суцільному значенні він трактується, як суспільно-культурний процес, коли різні сфери суспільного життя (політика, економіка, наука, філософія, культура, тощо) поступово вивільнюється
з-під контролю релігійних організацій, здобувають незалежність від релігійних та церковних інституцій. Кінцевим етапом цього процесу є цілковито нерелігійне суспільство. Інакше кажучи, цей термін означає політично-правовий процес, який полягає на відокремленні Церкви від держави та громадських інституцій. Від секуляризації потрібно відрізнити секуляризм, що означає життя «якби Бога не існувало». Він тісно пов’язаний із лібералізмом і етичним релятивізмом.

Чи не вважаєте Ви, що секуляризаційна політика є маневром для знищення християнства?

Ситуація є складнішою. Ще донедавна атеїстичне ставлення до релігії підтримували політичні структури. Зараз політично мотивований атеїзм втрачає свій вплив. Сьогодні ставлення до віри виражається радше в секуляризмі – антирелігійній ідеології. Сучасний секуляризм впливає на створення клімату релігійної байдужості. Тому я не говорив би про якусь «секуляризаційну політику», як організовану діяльність. Ми радше спостерігаємо процес приватизації та індивідуалізації релігії. Не можна казати про падіння чи зникнення релігії, а лише про певний вид зміщення сакрального. Секуляризація торкається церковних інституцій, натомість існування секуляризації, яка має вплив на свідомість окремої особистості, не підтверджується . Настала приватизація релігії.

Україна вважає себе християнською країною, але, наприклад, в школах до цього часу заборонено викладання Божого Закону. Чи це є впливом секуляризаційного мислення?

Причини такого стану речей потрібно шукати не в секуляризаційних процесах, а у залишках колишньої епохи. Крім того, я не поспішав би занадто швидко робити висновки. Можливо, потрібно надати голос загальному референдуму? Нагадаю, що в Польщі, у 90-х роках Парламент увів релігію до шкіл, як один із предметів. А нині чуємо щораз виразнішу критику (також і з боку людей Церкви), що, можливо, це не було правильним рішенням. Не можна науку Євангелія впровадити до рівня одного із шкільних предметів. Можливо, набагато кращим рішенням була би катехизація, організована при парафіях, у якій брали би участь насправді зацікавлені люди.

А що каже Папа Бенедикт ХVI стосовно цього питання?

У березні 2008 р. Бенедикт ХVІ у своїй промові під час пленарного засідання Папської Ради стосовно Культури, присвяченого відповіді Церкви на заклики секуляризму, вказав на важливу роль діалогу між вірою і культурою у пошуках правдивого гуманізму.
«Смерть Бога», яка проголошувалася у минулих десятиліттях багатьма інтелектуалами, поступається місцем неплідному культу індивідуума» – сказав Бенедикт ХVІ. У цьому культурному контексті існує ризик впасти в духовну пустку, наслідками якої часто бувають замінні форми релігійної приналежності та помилкового спіритуалізму. Тому Церква повинна реагувати на подібну небезпеку через нагадування про ті цінності, які надають сенс життю, і можуть заспокоїти бентегу людського серця. Бенедикт ХVІ у своїй промові вказав на те, що секуляризація не є винятково зовнішнім явищем. Вірні разом зі священиками, мають протидіяти впливу поверхневої культури, що призводить до виродження віри. Домінуюча гедоністична, споживацька ментальність сприяють тому, що вірні й священики потрапляють під вплив легковажності й егоїзму, і це шкодить життю Церкви.

То що робити?

Не треба бути песимістом. Останнім часом зростає критика тези про однобічність процесу, котрого не можна позбутися. Сучасне відродження інтересу до релігійної проблематики, занепад віри у всемогутність науки змінили образ секуляризованого світу у напрямку зважених визначень процесу змін у релігійності. У діагнозах сучасного суспільства з’являються такі терміни як: десекуляризація, нові знаки трансценденції, повернення сакрального, повернення релігії тощо. Навіть більше, хоча про закінчення процесу секуляризації ще рано казати, але нинішній світ є релігійнішим ніж будь-коли. Здається, що криза релігійності, яка мала місце в ХХ ст., поступово відходить у минуле. Традиційні християнські цінності у новій інтерпретації за нових умов можуть отримати несподіване визнання. Це підтверджується відродженням релігійності серед молоді. Для багатьох молодих релігія стає незвично привабливою, бо вона є вимоглива, і християнство закликає до моральної революції.

Щиро дякую за розмову!