Кардинал Франк Роде
Контрастом буремному життю, переповненому неспокоєм, глобальними й локальними конфліктами, постає життя, метою якого є наслідувати Христа, служити Йому та ближнім і дотримуватись євангельських обітниць бідності, чистоти й послуху. Таке життя заведено називати чернечим або богопосвяченим. «Богопосвячене життя покликане бути твердою скелею, прикладом вірності, навіть у складностях буденного життя», – каже кардинал Франк Роде, який у Римській Курії обіймає посаду префекта Конгрегації Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя.
Кардинал Франк Роде – перший словенець, який став кардиналом після проголошення незалежності Словенії 1991 р. Народився Франк Роде 1934 р. в Югославії. Пізніше його родина перебралася до Австрії, а згодом до Аргентини. 1952 року вступив до Конгрегації Місій (лазаристів). Освіту здобув у Папському Григоріанському Університеті в Римі, потім у Католицькому інституті в Парижі. Після священицьких свячень 1965 року повертається до Югославії, де працює професором фундаментального богослов’я місіології на теологічному факультеті Люблянського університету. Протягом 1978-93 рр. працює у ватиканському секретаріаті у справах невіруючих. Саме цей його досвід допоміг здійснити вагомі зрушення у діалозі з європейськими марксистами.
1993 р. Йоан Павло II об’єднує Папську Раду з питань культури і Папську Раду з питань невіруючих і призначає Франка Роде на посаду секретаря нової Папської Ради з питань культури. 1997 року монсеньйор Роде стає архієпископом Любляни, а від 1 лютого 2004 р. призначений префектом Конгрегації Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя.
Кардиналом Ф.Роде став уже за Папи Бенедикта XVI, який здійснив це призначення на своїй першій консисторії 24 березня 2006 р., надавши кардиналові титул кардинала-диякона Сан-Франческо Саверіо делла Гарбателла.
Очолювана кардиналом Роде Конгрегація Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя бере свої початки ще від часів Папи Сікста V (1586), але своєю сучасною структурою конгрегація завдячує Слузі Божому Йоану Павлу II, який 1988 р. здійснив реформу Римської Курії конституцією «Добрий Пастир» (лат. Pastor Bonus).
Перед усією конгрегацією, а також перед її префектом постають виклики сучасності. Сам кардинал так каже про них: «Сьогодні багато говорять про духовність, але при цьому часто мають на увазі мистецтво самореалізації або сукупність способів психологічного аналізу; однак усе це має дуже далекий стосунок до духовного життя… А богопосвячене життя покликане бути твердою скелею, прикладом вірності, навіть у складнощах буденного життя».
За останніми статистичними даними, на сьогодні у світі число богопосвячених осіб становить близько 950 тис., у т.ч. близько 200 тис. чоловіків і приблизно 750 тис. жінок. Що ж до ролі монастирів у Церкві, то Франк Роде вважає, що чернечі монастирі – це місця, де вдосконалюються у «духовному мистецтві», де ченці й черниці зміцнюють сили, щоб бути готовими виконувати свою місію. Серед прихованих форм внутрішньої секуляризації, що проникають до монаших конгрегацій, кардинал Роде називає проблему розуміння місії не як способу Євангелізації, а як засобу розвитку. Йдеться про те, що ордени поступово втрачають своє релігійне значення, надаючи дедалі більше уваги соціальній роботі, водночас нехтуючи служінням церковним. Кардинал визнає: попри те, що чернече життя зараз переживає «момент великих труднощів, при цьому радше не духовного занепаду, а нестатків та слабкості» на тлі «сумного зменшення спільнот», саме чернечі спільноти зберігають велику відповідальність, і саме у них Церква «свідчить кожній людині про чисту й могутню присутність Бога, Який є Любов».
Для тих, хто зробив цей відповідальний вибір на користь богопосвяченого життя із беззастережним покладанням на Бога, знову, як і за минулих часів, щоденною метою стає дотримання трьох євангельських чеснот – бідності, чистоти й послуху. Як зауважив Папа Бенедикт XVI, зразком цього може бути апостольське служіння св.Павла. «Бідність забезпечила Павлові повну безкорисливість у проповідуванні Євангелія та солідарність із тими, хто потребує допомоги. Чистота дозволила йому служити з більшою відданістю та свободою, а послух проявився у щоденних трудах, що випливали з турботи про всі Церкви… Отже, нехай святий Павло допоможе вам виконувати ваше апостольське служіння у Церкві та з Церквою, в дусі безумовної єдності», – такими словами Бенедикт XVI заохотив богопосвячених осіб під час цьогорічної зустрічі з нагоди Дня богопосвяченого життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
