У середу, 14 квітня, Бенедикт XVI зустрівся з десятками тисяч вірних на площі Святого Петра у Ватикані. Темою загальної аудієнції стало священство, а це, як пояснив Папа, пов’язане з тим, що пасхальний період, який тепер переживаємо, веде нас до свята П’ятидесятниці, за яким слідують святкування з нагоди завершення Року Священства, що триває в Католицькій Церкві.
Бенедикт XVI зупинився на дійсності уподібнення священика до Христа, Голови Церкви, у виконанні ним трьох завдань, які він отримує через свячення, а це – навчати, освячувати та управляти, цього разу детальніше розглянувши завдання навчати.
«Щоб зрозуміти, що з боку священика означає діяти in persona Christi Capitis – в особі Христа Голови, і щоб зрозуміти, які наслідки випливають з завдання представляти Господа, особливо у здійсненні цих трьох служінь, потрібно, насамперед, вияснити, що мається на увазі під словом «представництво». «Священик представляє Христа. Що ж це означає?» – запитував Папа, пояснюючи, що в загальній мові термін «представляти» означає отримати мандат від когось, щоб діяти і говорити від його імені там, де ця особа не може бути присутньою. Про священика ми не можемо так сказати, оскільки Христос завжди перебуває в Церкві. Тому, священик, який діє in persona Christi, не робить це від імені відсутнього, але в особі Воскреслого Христа, Який дієво уприсутнюється, довершуючи те, чого священик сам зробити не може: переміну хліба і вина у Тіло та Кров Господні й відпущення гріхів.
«Ці три завдання священика – навчати, освячувати та управляти, – зазначив Бенедикт XVI, є характеристикою цього дієвого представництва і, в дійсності, є трьома діями самого Воскреслого Христа, Який сьогодні у Церкві та світі навчає, створюючи віру, об’єднуючи Свій народ, уприсутнюючи істину і дійсно будуючи сопричастя Вселенської Церкви, а також освячує та провадить».
Говорячи про перше завдання священика, munus docendi, тобто – завдання навчати, Святіший Отець наголосив на його особливій важливості в сучасному світі, позначеному невідкладною потребою виховання. Сьогодні живемо у великій розгубленості щодо рішень, фундаментальних для нашого життя, істини про світ, про те, що і як маємо чинити, куди прямуємо. Свого часу Ісус Христос сказав про натовпи народу, що збиралися Його слухати, що вони є немов вівці без пастиря. Спонукуваний співчуттям, Спаситель пояснював їм Боже слово, давав їм спрямування. «І це є завданням священика «в особі Христа», який серед розгубленості та замішання наших днів повинен уприсутнювати світло Божого слова, Світло, яким є сам Христос», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що священик не навчає власних ідей, не говорить «від себе» чи «для себе», але навчає від імені присутнього Христа, пропонує Істину, якою є сам Христос, Його слово, Його спосіб життя. Навчання, яке покликаний проповідувати священик, істини віри, він повинен насамперед сам засвоїти на шляху інтенсивного духовного життя, входячи у глибоку спільність з Христом. Він повинен вірити, приймати і шукати того всього, чого Господь навчив, а Церква зберегла і передала.
Папа також зауважив, що голос священика нерідко може здаватися «голосом волаючого в пустелі», але саме в цьому «полягає його пророча сила: не у тому, щоб бути уніфікованим чи прирівнювальним до якоїсь культури чи пануючої ментальності, але в тому, щоб показувати унікальну новизну, здатну провести справжнє і глибоке відновлення людини». Священик робить це, акуратно приготовляючи святкові проповіді, не забуваючи і про буденні, у катехетичних повчаннях, а також прикладом свого життя. «Але не з претензіями на те, щоб нав’язувати власні істини, – зазначив Бенедикт XVI, – але радше з покірною і радісною впевненістю того, хто зустрів Істину, був захоплений нею та перемінений, а тому не може не звіщати її», адже священство неможливо вибрати самому, взяти самому; воно є відповіддю на Боже покликання.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
