«Від Тайної Вечері до Воскресіння»

Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького демонструє свої скарби

Непересічною подією в мистецькому житті Львова стало відкриття виставки ікон ХV—ХІХ століть з колекції музею. На ній представлено твори, об’єднані тематикою основних подій з Євангельської розповіді про життя Христа: від Тайної Вечері, Розп’яття, покладення Спасителя до гробу — до тріумфу Воскресіння та символіко-богословського осмислення євхаристії, вираженого алегоричним зображенням Христа-Виноградаря.

Основною інтригою виставки є те, що усі пам’ятки (за винятком декількох, а їх представлено понад сотню), експонуються вперше, вони не публіковані й невідомі в літературі, хоча чимало з них належать до визначних, показових зразків українського мистецтва. Вибір теми — «Від Тайної Вечері до Воскресіння» диктувався можливостями музейної колекції якнайповніше представити поширені в українському іконописі тематично-сюжетні композиції. Майже всі експонати з західноукраїнських теренів. Вони доволі вичерпно свідчать про розмаїття композиційних рішень кожного з представлених сюжетів та їхнє творче осмислення різними майстрами і в різний час.

Раритетними є твори, які не мають аналогів в образно-іконографічному плані або ж представляють найбільш ранні зразки того чи іншого сюжету. Такими є найдавніша збережена в Україні ікона «Страсті Господні» ХV ст. зі с. Здвиження на Лемківщині, чи «Розп’яття з пристоячими» з Чорнорік (теж Лемківщина). До унікальних зразків належить ікона ХVІІІ ст. «Розп’яття з донаторами», на якій маляр увічнив замовників-жертводавців, сім’я яких показана поряд з персонажами з євангельської сцени. Якраз такі ікони слугують наочними документами своєї епохи — вони представляють конкретні, хай ще й досить умовні, портрети конкретних осіб.

Найбільший розділ виставки творять плащаниці, оскільки в музейній колекції їх понад сім десятків. Близько тридцяти із них демонструються нині — і дають уявлення про художні та іконографічні особливості українських плащаниць упродовж ХVІІ—ХІХ століть.

До тих сюжетів, що в українському іконописі найвиразніше представляють його національну самобутність, належить «Спас-Виноградар» — символіко-алегорична композиція, що з’явилася в українському мистецтві в період бароко й набула особливого поширення в іконі та гравюрі. Чи не найбільше розмаїття іконографічно-композиційних варіантів та їхніх інтерпретацій демонструють ікони «Воскресіння Господнє», представлені іконографією лише східної традиції — як «Зішестя в ад»…

Виставка є дослідженням понад трирічної співпраці працівників відділу давньоукраїнського мистецтва та реставраторів темперного та олійного малярства і тканин науково-дослідного відділу музею, очолюваного відомим фахівцем Володимиром Мокрієм. Вона продовжує добру традицію, що практикується в музеї, — презентувати відреставровані твори та звітувати перед громадськістю про свою працю, спрямовану на збереження, вивчення і популяризацію цінностей, які є у колекції музею. Також експозиція приваблює своїм мистецьким вирішенням, що поєднує давні твори іконопису та сучасні інсталяції, виконані працівниками експозиційного відділу музею. Виставка триватиме до Міжнародного Дня музею — 18 травня.