(Г. Сковорода, «Жінка Лотова»)
Часто заходжу на цей сайт, щоб почитати новини, дізнатися про щось цікаве, просто відпочити. Моя спеціалізація – біблеїстика, і тому найчастіше я читаю статті на біблійні теми. Можна знайти нові факти, нові погляди, послідкувати за дискусією. Не маю великого бажання входити в диспути, бо не завжди бачу добру волю, тобто шукання істини, в коментарях. Але відзначаю, що навіть у тих, хто щиро вірить у Правду, бракує певних базових істин, без яких можна зайти не туди у вивченні Святого Письма або просто розгубитися перед лицем певних питань-звинувачень, на які важко знайти відповіді. Отак зродилася у мене думка про написання серії статей, де я хочу пояснити вчення Католицької Церкви щодо Біблії.
У наш час писати й читати довгі статті вже не прийнято, тому їх буде кілька. Крім того, інколи читачі хочуть отримати відповідь на якесь запитання одразу в коментарях, як у недавній темі з перших розділів Книги Буття. Але навіть якщо у когось є бажання дати таку відповідь, то це не виглядає можливим. Я з практики знаю, що лекція-синтез на тему перших одинадцяти розділів Книги Буття займає понад 20 академічних годин. Як це виразити в кількарядковому коментарі? Тому наберімося відваги й терпеливості. Перш ніж говорити про конкретні випадки важкозрозумілих текстів Біблії, треба засвоїти базові знання про цю книгу та прості правила поводження з нею.
Розпочнемо з важливої теми герменевтики Святого Письма. Що таке герменевтика? Це грецьке слово означає «пояснення, тлумачення». У вияснені Писання віруючі, а серед них і біблеїсти, керуються кількома правилами, які ми й постараємося поглибити. Розпочнемо з першого – духовного, але дуже важливого і нерозривно пов’язаного з наступними правилами.
Отож, перше правило пояснення Святого Письма: для правильного розуміння його треба читати в тому самому Духові, в якому воно було написане. Цей критерій знаходимо у Догматичній конституції про Боже одкровення Dei Verbum – «Боже Слово» (п.12). У формулі християнської віри є пункт про Святого Духа, «що говорив через пророків». Святий Дух надихав священних авторів, аби вони могли вірно передати те (і лише те), що Бог хотів сказати людству задля його спасіння. Тож при витоках кожної книги, яка входить у канон Святого Письма, та при витоках Біблії як єдиного цілого, стоїть Святий Дух. Йому ми завдячуємо натхненністю Біблії – українська лексика допомагає нам зрозуміти це, бо корінь «дух» є в обох словах. Ще, сподіваюся, буде змога затриматися над самим натхненням, над його природою та наслідками. Але головне – не забути про присутність Духа Божого при постанні Біблії. Лише Той, Хто надихав людських авторів записувати Слово Боже, може допомогти нам правильно це Слово зрозуміти.
Святе Письмо – незвичайна книга, що й виражають віруючі у понятті «натхненна». Так, її можна читати і просто так, нарівні з Достоєвським, Хемінгуеєм, Ведами, Велесовою книгою чи Пауло Коельйо. До неї можна підходити як до простого літературного твору, але тоді не зможеш повністю нею скористатися. У цій Книзі є шифр, до неї треба певного ключа, щоб зрозуміти її. Можливо, дехто з читачів бачив фільм «Книга Илая» (мені більше подобається оригінальна назва Book of Eli), де головний герой зберігає від злих людей останній примірник Біблії. Коли все-таки злий персонаж її захоплює, то спершу мусить зламати замок на книзі. Йому це вдається, але й так не допомагає. Бо книга написана шрифтом Брайля, для сліпих, які читають руками, і він не може нею скористатися для своїх недобрих цілей. Саме так і є в житті людей, які читають Біблію з такими частковими (не обов’язково злими) намірами. Маємо очі, можемо читати, можемо зламати замок, – але суть Писання залишиться для нас невідомою, якщо не будемо читати в Духові.
З цього першого правила виникає і такий, здавалось би, банальний і несерйозний (не науковий!) практичний висновок : потрібна молитва. Молитва до Святого Духа перед читанням Біблії і молитва після читання. Життя в Духові, тобто духовне життя, як і читання в Духові (духовне читання), неможливе без духовного підходу до цієї книги. Визнаю в молитві, що мені потрібен ключ для розуміння книги. Потребую світла, потребую натхнення.
Я певен, що це правило – крім простого практичного аспекту – має ще й інший, глибший. Писання не належить нам. Ми не можемо вважати себе його панами, що мають над ним владу. З простотою та покорою нам належить читати священний текст. Ми маємо не вкладати в нього своє значення та розуміння, а слухати, вчитися, шукати. Нам потрібно стати учнями Святого Духа, Який через Святе Письмо нас надихає сьогодні на шляху до повного спасіння.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
