З дитинства… себто з церковного свого «дитинства», тобто від свідомого приходу до віри, я не люблю спортивних метафор св.Павла. Ну, подобалося йому бігати наввипередки, побудував він на цьому вказівку про досягнення Царства Божого… Щодо спорту, то я скоріше схожа на того персонажа з гуморески Аркадія Райкіна – «двадцять два бугаї? …півтори години?… Та вони б за цей час ціле поле заасфальтували!!!»
Себто сенсу у «дригоножестві і рукомашестві» я не бачу. Ну, ще фігурне катання, воно принаймні красиве. А бігати один поперед одного – навіщо? Якщо хтось збирається всерйоз цим займатися, то я сяду на лавочці й подивлюся на них, як ото Тауб дивився на «змагання на мікроскопах», влаштоване Хаусом за нібито-місце заступника зав.відділенням. Так чи інакше, ті троє змагалися, а Тауб посміювався збоку, і в підсумку явно Тауб стане заступником, бо не дав себе втягнути в дурні перегони.
Або, скажімо, бокс. Який це спорт? Ламані носи, вибиті зуби, пошкодження ребер, внутрішніх органів, а про Альцгаймера разом із Паркінсоном я взагалі мовчу. Коли бокс, себто кулачні бої, входив «у моду», діставши в лондонському товаристві назву-прізвисько «коробка» у сенсі «гроб», то на нього дивитися порядним людям заборонялося так само, як зараз – на порнографію. Це було непристойне видовище, яке збуджувало видом крові…
Яка може бути з усього цього користь?
Але є така штука, як людяність. І ця несподівана штука здатна «прорости» на будь-якому полі, де саме і як саме їй – або Господу – буде завгодно. В суботу, 3 березня, кажуть новини, відбувся в німецькому Дюссельдорфі «вечір боксу». На Esprit Arena відбувся матч професійного боксу, під час якого наш шановний і дорогий Володимир Кличко переміг Жана-Марка Мормека, екс-чемпіона світу. Одна справа, що завдяки такому дивному заняттю, як лупцювання супротивника (принаймні, лупцювання строго за правилами), Україну у світі знають як державу. А інша справа…
Інша справа – це те, що пан Володимир «включив у команду» хлопчика на ім’я Алекс Стаут. Цей уболівальник боксу і особистий фанат Кличка тримав його чемпіонський пояс до поєдинку та після нього. Фанати – це така собі «звичайна річ», але тут таке діло… Воно стосується людяності.
Фото: REUTERS/Kai Pfaffenbach/Sports.ru
Алекс давно мріяв познайомитися з легендарним українцем. А ще Алекс Стаут хворий на муковісцидоз, або ж кістозний фіброз.
Порушення в генах, ліків від якого практично немає. Скільки того короткого життя у хворого, стільки він хворітиме, і очікувати покращення підстав немає.
Що можна робити у безвихідних ситуаціях? Кличко не чудо, і не чудотворець. Але щира величезна радість на обличчі хлопчика, у якого збулася мрія, здається, виправдовують у моїх очах оцей спорт, якого я з інших сторін просто не можу зрозуміти…
Все, що існує, може стати підставою для проявлення доброти і людяності. Може, в цьому і полягає сенс.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
