«Ще раз це почую – просто завию!» – так подумала я, збираючись у неділю на Службу. Не рік, не два, а десять і більше років я чую про те саме. Якщо не кожної неділі, то через раз обов’язково хтось із священиків на проповіді скаже: «…і от маєш ти чоловіка-алкоголіка…» або про «…жінку, яка тебе постійно пиляє». А ще про «геїв-лезбіянок» – інша популярна тема. І ти не можеш жодної неділі провести у костьолі, щоб тебе не налякали або геями з Лондона, або «чоловіком-алкоголіком», якого ти мусиш любити.
Я розумію, алкоголізм – проблема України. І «жінка, яка пиляє» – теж не подарунок. Але слухати це кожної неділі! Я не розумію, хіба немає інших тем? Проблематичних, християнських. Є Біблія врешті решт! Там теж, шановні, дуже багато цікавого. Мене, наприклад, дуже вразила інформація про дівчину, яку живцем спалили в Миколаєві. Мені б хотілось почути, що думає про це Церква. А що Церква? «І маєш ти…» – далі по тексту.
Проповіді, у яких не фігурує «чоловік-алкоголік» я можу перерахувати буквально по пальцях. Наприклад, дуже мені сподобалась проповідь священика із костьолу святого Олександра в Києві. Він розповідав про просту життєву ситуацію.
«Наприклад, телефонує тобі бос і каже: «Ту мусиш терміново завершити роботу!» А потім дзвонить жінка: «Ту мусиш швидко повернутися додому, скільки я можу тебе чекати!» Що ти будеш робити?»
І я побачила, як всі присутні у храмі задумались, адже дійсно, що робити у такій ситуації?
«А тобі потрібно вимкнути телефон і у тиші прочитати Псалом №23. І потім спитати у Бога, яке рішення прийняти?»
І все. Я впевнена, що всі, хто там був присутній, прийшовши додому, прочитали цей Псалом. Деякі, у кого була Біблія, почали його шукати ще у храмі. Пройшло вже місяців зо два-три, а я досі пам’ятаю, що у подібній ситуації потрібно читати Псалом №23. А без проповіді я б ніколи не дізналась про існування такого чудового Псалма. І це все без залякування ордами геїв які прийдуть з Лондона і всіх завоюють.
Повертаюсь до моїх учорашніх зборів на Службу. Отже, пішла до іншого костьолу. Спеціально. Довго добиралася громадським транспортом. Дуже зраділа, почувши, що священик приїхав з іншого міста. Вийшов він на кафедру, і що я чую?! «Одна жінка, у якої був чоловік-алкоголік…» О-о-о-о! Ну скільки можна!!!
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
