Заповіді (Декалог)

Заповіді — фундаментальні релігійно-моральні настанови,  отримані Мойсеєм під час об’явлення Бога на горі Синай. Вони записані «перстом Божим» (Вих 31,18; Втор 5,22), на відміну від інших приписів, які записав Мойсей (пор. Втор. 31, 9.24).  Десять заповідей (Декалог) викладені у Святому Писанні:

“Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої. Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно. Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його. Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі. Не вбиватимеш. Не чужоложитимеш. Не крастимеш. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого. Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму” (Вих 20, 1-17, пор. Втор 5, 6-22). Уже в Старому Завіті святі книги посилаються на «десять слів» (пор, напр., Ос 4,2; Єр 7,9; Єз 18, 5-9.), та повне їхнє значення буде об’явлене лише в Новому Завіті в Ісусі Христі”(ККЦ 2056). 

Згідно з Катехизмом Католицької Церкви, “десять Заповідей виражають вимоги любові до Бога і ближнього. Три перші заповіді стосуються більше любові до Бога, а сім інших — любові до ближнього”(ККЦ 2067).

“Традиція Церкви, вірна Святому Письму і йдучи за прикладом Ісуса, визнала першорядну важливість і значення Декалогу” (ККЦ 2064). Християнські Церкви відносять до Божого об’явлення також і  заповіді блаженства, проголошені Ісусом Христом у Нагірній проповіді:

“Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами” (Мт 5, 3-12).

Крім Божих заповідей, є церковні заповіді.