Монастир — основна форма організації християнського чернецтва, яке об’єднане в громади ченців або черниць з єдиним статутом життя, спільно володіє житловими та богослужбовими приміщеннями й іншою власністю. Крім ченців у монастирі можуть мешкати і послушники — світські особи, що готуються стати ченцями.
Релігійним осередком монастиря є монастирський храм. У великих монастирях є також також дзвіниці, додаткові храми, каплиці, трапезні. На території монастиря, крім церковних і житлових будинків, можуть бути різні адміністративно-господарські будови, майстерні, іноді шпиталі, школи, духовні навчальні заклади, друкарні тощо. Монастирські споруди часто були обведені тином або муром.
Монастирі є важливими осередками не тільки церковно-релігійного, а й науково-просвітницького та культурно-мистецького життя. В середні віки монастирі грали велику роль в колонізації незайманих земель, а оборонні споруди міських монастирів мали також і військове значення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
