Під час студентської практики зі мною ніхто не хотів жити в одній кімнаті. Однокурсниці казали, що я поводжуся «як монашка». І це їм було нецікаво.
Спочатку жили дві дівчинки, які приїхали останні на практику і не встигли поселитися ні з ким іншим, потім вони помінялися зі Свєтою. Свєта теж не хотіла жити зі мною, бо вона чула страшні історії про мене: що я не засиджуюся до ночі з хлопцями, молюся вранці і ввечері й вчасно ходжу вранці на зарядку. Але Свєті довелося до мене переїхати, її сусідки по кімнаті «попросили» це зробити. Потім Свєта дивувалася, як це так я виявилася не такою вже й монашкою, як вона думала про мене. Минуло 11 років! Зі Свєтою ми дружимо досі…
“ Я люблю Католицьку Церкву і належу до неї не випадково, а свідомо, з усіма наслідками, що витікають із цієї приналежності
Я давно перестала дивуватися навішуванню на мене ярликів, пов’язаних із моєю вірою. Мене це не тільки не дивує, але й не ображає і не зачіпає. Так, я християнка. Я намагаюся жити згідно з вченням Ісуса Христа. Я люблю Католицьку Церкву і належу до неї не випадково, а свідомо, з усіма наслідками, що витікають із цієї приналежності. Я дуже добре усвідомлюю, наскільки католики незручні в сучасному світі – настільки, що багато з них стають незручними самі собі, і, напевно, далі це буде тільки поглиблюватися. Я розумію, що мої погляди несучасні й немодні, що зараз вважається, нібито молитися відкрито до Світобудови – стильно, а до Ісуса Христа – ну… якось так не тойво…. Як казала Проня Прокопівна, конхфозно… Спокійно ставлюся і до ігнорування цих рис мене, і до поблажливого ставлення, і до відверто настороженого…
“ Я дуже добре усвідомлюю, наскільки католики незручні в сучасному світі
Я не проповідниця, не провокатор і не шукаю конфліктів. Я просто люблю Ісуса. І всі переконання, і погляди, і взагалі спосіб життя визначається цим моїм почуттям. Я нікого ні в чому не збираюся переконувати. Дружу не тільки з католиками, але і з протестантами, православними, атеїстами, агностиками і просто арелігійними людьми. Люблю і поважаю всіх своїх друзів і їхнє право на свої власні погляди. Визнаю, що життєва дорога людини не обов’язково мусить бути такою, яку обрала я. «В домі Отця багато дверей». проте свою дорогу для себе я вважаю доброю і правильною. в мене є Добрий Пастир і я готова йти за ним усе життя. Це не обмежує моєї свободи, а чіткі орієнтири та дороговкази тільки полегшують шлях.
Я не безгрішна, не святенниця, не ідеальна. Далеко ні! Щодня роблю море помилок, можу вжити гостре слівце, зовсім не вмію дотримуватися посту. Буваю конкретно під впливом негативних емоцій. Гублю нитку довіри, а у важких обставинах не можу молитися. Та це не змушує мене втікати від Нього. Знаю, Він приймає мене такою, якою я є, тому і я намагаюся приймати людей, які мене оточують, такими, якими вони є: не виправляти, не тримати зла. Все це буває до сліз важко, але я бачу в тому всьому остаточний сенс. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
