Я не праведник, а грішна людина, і думаю зараз так, як думав у юності: все, що збудоване на облуді, розсиплеться. Не хочете йти на малі жертви? Підете на великі.
Насамперед поділюся з вами дечим особистим. Усі ті десять років, на які мене радянська система позбавила волі, тримало на силі відчуття, що те, що збудоване на облуді, рано чи пізно розсиплеться, що його не стане. Я як людина хотів вибрати те, що тримається на добрій основі, а не на облуді. Платив за це свободою, але був певен, що мій вибір правильний.
Зізнаюся, що це було непросто. Пригадую, як приїхав до Москви на зустріч із Петром Григоренком, членом нашої Гельсінської групи. Йду по засніженому місті, там усі ці кремлівські стіни з кремлівськими зорями, і думаю собі: “Господи Боже, ти, чоловіче, йдеш проти страшної сили, хочеш щось обстояти!” Та твердиня совєцка здавалася вічною. Але десь бралося оте відчуття, що дух і правда є в основі всього. Це відчуття живило – воно лежить і в основі того руху, який тоді існував, і в основі тих, членом яких я досі є. Це власне те, про що хочу зараз казати, – про ініціативу “Першого грудня”.
“ Від самого початку я усвідомлював, що дуже багато людей просто покрутить пальцем біля скроні. Хто в нинішній час буде апелювати до моралі? В Україні сформувалася аморальна більшість
Ідея дуже проста. Три Церкви – УГКЦ, УПЦ КП і УПЦ МП – в особі свого керівництва звернулися до суспільства із закликом: ми мусимо поставити духовні процеси в основу нашого розвитку. Якщо забудемо за духовний процес, то забудемо, що в основі всіх наших криз – економічної, політичної та всякої іншої – лежить криза духовна. Звідси росте коріння. Це, по-перше, й об’єднує нас, тих одинадцятьох людей, яких тоді покликала Церква. Ми це бачимо на прикладі свого власного життя, свого власного досвіду, що в основі нинішніх проблем є проблеми духу, занепаду духу. Це засвідчує і світовий досвіт. Фінансова криза породжена передусім спекуляціями, облудою фінансистів – робленням грошей із бульок. І через це страждає весь світ.
Така позиція спонукає нас звертатися до суспільства із закликами пам’ятати про духовні проблеми і лікувати свій дух. Це намагання кричати голосом Івана Предтечі. Ми нічого не зможемо зробити, доки не навернемося, доки не вилікуємо свій дух.
Трохи перескочу і розкажу вам про свою розмову з одним київським керівником великої фірми. Каже мені: “Щось ваша ініціатива «Першого грудня» йде не туди, ви починаєте нестримно моралізувати, ви говорите тільки про мораль. Людям це набридло, люди цього не слухають”. Моя відповідь була проста: від самого початку я усвідомлював, що дуже багато людей просто покрутить пальцем біля скроні. Хто в нинішній час буде апелювати до моралі? В Україні сформувалася аморальна більшість. Це означає, що більшість людей переконана: жити чесним життям означає програти. Треба тільки брехати, лукавити, красти.
“Вибір між добром і злом не є простим. За ним стоїть певне зусилля, яке ми у християнському світі називаємо жертвою
Як на мене, це катастрофа, це сигнал тривоги. Я усвідомлюю, що це буде сприйматися не тільки як моралізаторство, а і як якась претензія. Не хочу виступати з позиції праведника – я таким не є, я грішний чоловік, як усі. Але мною керує прагматичне чуття – так, як я думав у юності, так думаю і тепер: те, що стоїть на облуді, неправді, здирстві, воно не встоїть – мусить розсипатися. А я не хочу, щоби розсипалася Україна. Зараз Україну нам поставили на таку хибну основу. А для мене Україна – це щось більше, ніж оті люди, які від її імені виступають. Я розумію, що займаюся не дуже вдячною справою, але буду апелювати до суспільства.
Усвідомлюю, що вибір між добром і злом не є простим. За ним стоїть певне зусилля, яке ми у християнському світі називаємо жертвою. Ви мусите стати проти правил нинішнього світу – і відчуєте наступ зловорожих сил, і змушені будете від них потерпати.
Один молодий чоловік сказав мені, що поняття жертовності не є притаманним сучасному демократичному суспільству, що зараз, якщо хочеш щось зробити, то напиши проект, отримай грант і роби. Я в це не вірю. Це неправда. У будь-якому суспільстві людському, де є гріх, є місце і для жертви. Ви будете бачити непорядок і як чесна людина будете про це говорити. Щойно це буде ваш шеф або коло людей, в якому співіснуєте, ви поставите себе в ситуацію, коли будете страждати. Жертва може бути маленька – вас можуть викинути з роботи, припинять спілкування. Але якщо запустите цю проблему, якщо відійдете і зробите так по-українськи «моя хата скраю», то це закінчиться тим, що зло помножиться і дістане нас у нашій хаті скраю… Сховатися від зла, яке знахабніло, неможливо.
Отже, перед нами питання таке: якщо ми не хочемо йти на маленьку жертву, то доведеться йти на велику.
Нам закидають, що закликаємо до моральності простих людей. Мовляв, не в простих людях річ – це там нагорі треба міняти, нехай змінять ті, хто керує нами… Це поширена точка зору. Але я не вірю в неї, бо за цим стоїть логіка Юди. Цар юдейський мав прийти нагору в царські палати – а він прийшов до рибалок.
Ми ніяк не можемо вирватися зі свого рабського стану. І перше, що потрібно зараз Україні, – це творення вільних людей.
Кілька днів тому я підписав звернення ініціативної групи “Перше грудня”, суть якого у тому, що кожен повинен піти на вибори і проголосувати. Як проголосувати? Цього ми не сміємо вам говорити. Але чому так важливо не сказати: “Це все політичне болото – сіре. Всі вони одним миром мазані, тому я не буду голосувати, бо не хочу вибирати меншого зла”? Я пропоную інакше подивитися на цю проблему. Вона така: електорат Партії регіонів і комуністів є повністю мобілізований, вони всі підуть на вибори як один. Електорат цього флангу більший у процентному співвідношенні, але він розмотивований, бо одні не люблять тих, інші не люблять тамтих і багато хто каже, що “всі однакові, тому я усунусь і не буду голосувати взагалі”.
“ Не хочете йти на малі жертви? Підете на великі
Але я пропоную такий погляд: зміна цієї влади – це добро. Якщо ми його не зробимо, то будемо мати помноження того зла, яке є зараз. Я не смію назвати вам партію, за яку треба голосувати – це ваша справа. Але усунення нинішньої влади, заміна її навіть на неідеальних політиків – це добро для України. Бо це як ракова пухлина, яку треба опромінити й обірвати ті зв’язки, ті метастази, які пішли по тілу.
Інший шлях – це творити чисту, моральну політичну силу, яка не буде вивішувати брехливих гасел, яка не буде заражатися існуючими нині в політикумі брудними правилами і з відкритим забралом ітиме й нестиме правду. Я готовий на такий шлях. Але саме зараз на цих виборах ми такої політичної сили не маємо.
Мирослав Маринович, ТВі
Фото: CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
