З дияволом не розмовляю!

Ми не ходимо по ворожках, не вступали до сатаністів, але з «духовно ризикованими» ситуаціями стикаємося щодня. Навіть у школі і в лікаря…

«Екзорцист повинен перебувати у тісному зв’язку з Ісусом, мати в собі смирення і погідного духа», – каже о.Грефкович (на фото).

Іще на початку 1990-х у Польщі офіційно діяли четверо екзорцистів, зараз їх більше 120. І хоч їх прибуває, та всі вони мають повні руки роботи. До о.прелата Анджея Грефковича, екзорциста Варшавської архидієцезії, координатора екзорцистів Польщі, стоять черги. На першу зустріч потрібно чекати три місяці. Але хто до нього зголошується – готовий чекати й довше, аби тільки отримати допомогу.

Звідусіль

До варшавських екзорцистів з’їжджаються по допомогу люди з усієї Польщі. Інколи їх доводиться навіть відсилати назад, до їхніх власних дієцезій, де, за єпископським призначенням, свої екзорцисти несуть служіння. Але люди воліють їхати зі своїми проблемами до тих, про кого чули, що «помагає». На жаль, також і до тих «світських екзорцистів», які публікують оголошення у пресі чи на інтернет-порталах, і за певну оплату обіцяють «зняти» духовну проблему. В кращому разі вони просто не допоможуть, а в найгіршому – ускладнять цілу справу. Ну бо хіба диявол, створіння набагато розумніше і хитріше від людини, дасть їй себе засоромити?

Вигнати злого може тільки хтось сильніший від сатани, хто користується заступництвом Вселенської Церкви і руками уповноваженого священика. «Сам по собі я злих духів не виганяю, – каже о.Грефкович. – То діє Божа благодать, Його воля стосовно конкретної людини, яку диявол мучить або на яку чинить тиск. Інколи вистачає одного екзорцизму, але приходять до мене також і ті, кого я систематично екзорцизмую вже багато років».

Як у кіно

Чи екзорцизми справді виглядають так, як ото в голлівудських фільмах показують? «Більш-менш так, – каже о.Грефкович. – Трапляється, що жінка під час екзорцизму починає говорити низьким чоловічим голосом, або мовами, яких ніколи не вивчала, або про речі, про які не може навіть поняття мати. Або, перебуваючи в одному місці, розповідає про те, що діється в іншому, віддаленому, чи може читати думки інших. Може також отримати надлюдські сили, шпурляти речі, ламати їх… Під час екзорцизмів завжди потрібні помічники, які належної миті зможуть притримати екзорцизмовану людину – для того, щоб вона не змогла завдати собі шкоди. Але всі ці маніфестації диявола, хоч і неприємні для того, хто їх зазнає, і важкі для тих, хто прагне людині допомогти, насправді означають уже наближення кінця звільнення. Диявол не хоче себе проявляти, бо ж найнебезпечнішою є його внутрішня сила брехні.

Гжегож Гурни, кіно- і телепродюсер, автор книжки «Спокушування стосується кожного», згадує роботу над документальним фільмом про екзорцизми 24-річної німкені Аннелізе Міхель, студентки педагогічного факультету, одержимої, яку екзорцизмували дев’ять місяців. «Коли в студії матеріал проходив зведення звуку, і було чути низький, хрипкий чоловічий голос диявола, який говорив вустами Аннелізе, – всі потенціометри зашкалило, так ніби то був звук могутнього симфонічного оркестру, а не худорлявої дівчини», – згадує Гурни. «Монтажер не був спроможний працювати над цим матеріалом без розарію в руці», – каже інший учасник роботи над фільмом.

Волосся стає дибки й шкіра затерпає А чи екзорцисти не бояться, стоячи обличчям в обличчя зі злом у безпосередньому, особистому його вигляді? «Диявола я не боюся, не розмовляю з ним, навіть не питаю про його ім’я. Мене цікавить тільки людина, яка страждає», – підкреслює о.Грефкович.

Може, хворий…

Як кажуть екзорцисти, розпізнання, чи хтось перебуває під впливом сатани, чи хворіє – наприклад, психічно, – це інколи дуже складна справа. Бо симптоми хвороби може викликати також і демон. Він може приховуватися під тривалими депресіями, які не піддаються лікуванню, хворобами, які навпереміну з’являються і зникають або мають дивний, нехарактерний перебіг. З боку екзорциста потрібна велика обережність, тривалий супровід страждальця, інколи й допомога психіатра та інших лікарів, які скажуть: тут ідеться про медичне явище чи радше про духовне. «Був у мене такий випадок, коли допіру по кількох екзорцизмах, як я запросив до себе психіатра, ми переконалися, що маємо справу з істерією. І я пояснив тій людині, що вона потребує допомоги лікаря, а не священика. Буває, що хтось виходить із кабінету, гупаючи дверима й кажучи, що сподівався зустріти тут віруючого екзорциста», – додає о.Грефкович.

Гімнастика мозку, позитивне мислення і йога

«У сьогоднішній культурі спостерігається експансія фальшивої духовності: окультизму, езотерики, магії, ворожбитства, псевдопсихології, духовної псевдотерапії… Якщо додамо до цього моральний релятивізм, втрату важливих точок відліку, то стає очевидним, що з’являються духовні проблеми», – так оцінює становище демонолог о.Александр Посацкі SJ (на фото).

Окрім таких очевидних ситуацій, що відкривають людину на дію злого духа, як вступ до сатаністів та інших сект, укладення союзу з дияволом, користування з порад ворожок або участь у спіритичних сеансах, – ще є чимало варіантів поведінки, які можуть бути небезпечні. Одним із них є використання гомеопатії.

Не існує наукових доказів і щодо дієвості освітньої кінезіології, поширеної у школах і навіть у дитсадках під назвою «гімнастики мозку». По деяких школах проводяться заняття з йоги як спосіб розслабитися і зняти стрес. Однак йога є чимось більшим, ніж системою фізичних і дихальних вправ. Вона має безпосередній стосунок до індуїзму, і її неможливо погодити з християнською вірою в Єдиного Бога. Не підлягають «зрощенню» з християнством також і практики «сімейних розстановок», застосовувані багатьма психотерапевтами. «Колись мені подарували африканську маску. Я поняття не мав, чим вона є, і лише потім довідався, що існують предмети, яких ми не повинні мати або носити задля власної безпеки», – каже журналіст радіо Trójkа.

Отець Грефкович підкреслює: існують предмети, які мають окультний вимір. Хтось надягає на палець перстень атлантів, щоби приносив йому щастя, і робить це цілком свідомо. Так він сам може стягнути на себе біду.

«Вочевидь це не так, що як хтось слухає музику окультного походження, грає в комп’ютерні ігри, просякнуті насильством і окультизмом, читає книжки про магію або вампірів, або займається східними бойовими мистецтвами, то одразу ж стає одержимим. Але він має усвідомлювати, що ступає на грузьку землю», – застерігає о.Посацкі.

Шляхи звільнення

Демон діє на людину незалежно від того, вірить вона у нього чи ні. Вочевидь йому набагато легше водити за носа тих, хто не вірить у духовний світ. Але й тих, хто нібито знає, з чим заграє, йому вдається завербувати. Ослаблення зв’язку з Ісусом, втрата віри в Єдиного Бога відкриває людину на дію злого духа. «Демонічне поневолення, одержимість завжди пов’язані з гріхом людини, зі злом, яке вона чинить або яке допускає у своєму житті», – прямо каже о.Посацкі.

«Товаришити людині, яку мучать демони, це насамперед підтримувати її на шляху її особистого навернення. Лише коли настає навернення, стає можливим звільнення. Саме по собі вимовлення формули екзорцизму нічого не дасть», – додає о.Грефкович.

Йоанна Юречко-Вільк, wiara.pl