Як щороку Різдво прийшло вчасно, але не всі були готові, і минуло вчасно, хоча не всі помітили. І хоча приготування до різдвяних свят починається задовго до (особливо у світі комерції), то саме святкування і післясмак займають не так вже й багато місця в наших напружених графіках і забитих щоденними клопотами головах.
Різдво минає, а що залишається? Подарунки, спогади, фото, а може й зовсім нічого. Не страшно, адже за рік буде наступне і можна буде накрити ще гарніший стіл і докупити подарунків, на які цьогоріч не вистачило грошей. Ось приблизно такі роздуми обсіли мою голову того дня, коли священик з амвону спокійно повідомив, що від такого-то дня в Церкві розпочався звичайний літургійний період. Подумаєш, змінили колір орнатів, перестали співати колядки і… а тут стоп, і позникали яселка! А ось про цьогорічні яселка якраз і хочеться згадати.
Моє Різдво-2012 минуло під знаком двох абсолютно різних яселкових концепцій. З одного боку це була версія дорослого, свідомого і теологічно-правильного переживання свята, а з іншого – повернення в найдитячіші різдвяні спогади. Не таємниця, що кожне Різдво супроводжує відповідна атмосфера, яку створює музика (колядки і гімни), особливі читання, псалми і проповіді ну і декорації. Наша віра підростає разом з нами і разом з нами дорослішає. Те, що в дитинстві здавалося центральною точкою храму, тепер стало милою декорацією у бічній каплиці або десь біля підніжжя вівтаря. Адже яселка то завжди яселка. І Божа дитина там, і сіно і все таке.
Перші яселка, які made my Cristmas виглядали в стилі мінімалізму і символізму. Уявіть собі невеличку бічну капличку викладену ялиновим гіллям, де в центрі на сіні класичне Дитятко Ісус оточене двома великоформатними фото, які на невидимих ниточках прикріплені до стелі. На фото молоді чоловік і жінка. Звичайні, скромні, сучасно одягнені, віком біля 30 років. Скільки разів приглядалася вірянам, які підходили до каплички, стільки разів на їхніх обличчях малювалося здивування впереміш з дезорієнтацією. Мовляв, хто ці люди і що вони тут роблять? Абсолютно інакше реагували діти. Натурально і безпосередньо переказуючи один одному новину про те, що там біля Ісусика фотографії Йосипа і Марії.
А тепер картинка номер два. Величний бароковий храм, височенні стелі, просторе презбітеріум. От тільки насправді ви все це починаєте бачити лише через певний час, бо спочатку перед вами і навколо діються яселка. Кажуть, то одна з найбільших в цій країні різдвяних інсталяцій у храмі. Але це не важливо. Яселка діються – десятки фігур (люди, янголи, звірятка), кілька ступенева конструкція – там біжить вода, а тут крутиться вітряк, там рухається караван верблюдів а в іншому місці як в калейдоскопі змінюються фігури пророків, а все це поєднане з майстерною зміною світла. Словом, сцена в стилі картин Пітера Брейгеля. Ну і музика – навколо лунає мелодійний тихий спів найкращих у світі колядок, від яких так добре і затишно, аж брак слів.
Різдво прийде і цього року. Чітко визначеного дня, згідно з календарем, передбачуване. Але воно буде іншим. І святкуватиметься інакше. Ісус кожного разу приходить вперше, Він ніколи не повторюється, бо ми змінюємося. Будуть нові яселка, сучасніші або ще традиційніші колядки, інші місця і обставини, більш розбудована або скромніша Пастирка. Головне, щоб центр важкості в цьому всьому залишався той самий – Втілене Слово. Решта – деталі.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
