Як обирають Папу?

Обрання Папи Римського відбувається на закритому зібранні колегії кардиналів, т.зв. конклаві (від латинського conclave — під ключем, замкнена кімната). Конклав повинен бути скликаний не раніше 15, але і не пізніше 20 днів із моменту оголошення Римського престолу вакантним.

Право обрання мають кардинали, не старші 80 років. Кількість кардиналів, що беруть участь у виборі Римського єпископа, не повинна перевищувати 120. Виборці й ті, хто їх супроводжує, живуть на території Ватикану; нині це Дім святої Марти. Саме голосування відбувається у Сикстинській капелі. Всі, хто бере участь у конклаві, не повинні розголошувати жодної інформації, пов’язаної з виборами.

З моменту початку конклаву Дім святої Марти, Сікстинська каплиця й місця, призначені для здійснення літургії, повинні бути закриті для всіх, хто не має права бути присутнім у них. Вся територія Ватикану та його установ занурюється в атмосферу тиші й молитви. Ніхто не має права наближатися до кардиналів-виборців. Заборонено листування і телефонний зв’язок. Кардинали не мають права спілкуватися з тими, хто не бере участі в конклаві.

Щоб конклав проходив чітко, на його час призначається секретар Колегії кардиналів, який виконує обов’язки секретаря виборів, обер-церемоніймейстер із двома помічниками та двома ченцями, працівниками папської ризниці. Таком під час виборів кардиналам допомагають кілька сповідників, які володіють кількома мовами, і двоє лікарів.

У день початку конклаву кардинали збираються в соборі святого Петра на ранкову Месу, яку служить кардинал-декан. Пізніше, вдень, кардинали на чолі з кардиналом-деканом збираються в каплиці св.Павла  і з гімном Veni Creator Spiritus ідуть до Сикстинської каплиці. Це місце буде зачинене до кінця виборів. Перед їх  початком кардинали-виборці присягають на Євангелії, що дотримаються всього,  зазначеного в документах стосовно обрання Понтифіка.

Після присяги в каплиці залишаються церемоніймейстер і священнослужитель, який запропонує учасникам конклаву духовні роздуми. По завершенні обидва вони покидають капелу.

Кардинали, які відповідають за дотримання таємності, повинні переконатися, чи не встановлено в каплиці пристрої, що передають інформацію. Виборцям заборонено під час конклаву читати газети і журнали, слухати радіо й дивитися телебачення.

Перша фаза конклаву (pre-scrutinium) включає в себе підготовку та роздачу карток для голосування, обрання трьох скрутаторів (членів лічильної комісії), трьох інфірмаріїв (вони збирають голоси у кардиналів, які перебувають у лазареті) і трьох ревізорів. Ці посадовці вибираються на весь період конклаву.

Як тільки починається процедура голосування, папський обер-церемоніймейстер, церемоніймейстери і секретар Колегії кардиналів залишають приміщення, яке закриває молодший кардинал-диякон. Під час голосування кардинали залишаються в Сікстинській каплиці самі. На бюлетені для голосування кардинал чітко пише, почерком максимально невпізнаваним, ім’я того, за кого голосує.

Друга фаза голосування (scrutinium) включає в себе: складання бюлетенів в урну, перемішування їх, перерахунок бюлетенів і голосів.

Кожен кардинал по старшинству, записавши в бюлетені ім’я і згорнувши його, тримаючи його піднесеним угору, так щоб його бачили всі, приносить його до вівтаря, на якому встановлена урна для голосування. Підійшовши до неї, кардинал вимовляє слова присяги: «Свідок Христос Господь, котрий буде мене судити, що я вибираю того, хто, вважаю перед Богом, повинен бути вибраний».

Ця присяга вимовляється тільки під час першого туру голосування. Бюлетені не підписуються.

Поклавши бюлетень в урну, кожен, хто вже проголосував, кланяється перед вівтарем і повертається на своє місце. Якщо є хворі кардинали, то інфірмарії йдуть до них із переносною урною. Перед цим її публічно відкривають, щоби присутні могли переконатися, що вона порожня. Після того, як проголосують хворі кардинали, урну приносять до каплиці й бюлетені з неї додаються до решти.

Якщо кількість поданих бюлетенів і кількість кардиналів-виборців не збігається, всі бюлетені не читаються і спалюються одразу. Якщо ж ніяких проблем із кількістю немає, то голоси підраховуються. Перший з членів рахункової палати розкриває бюлетені. Кожен член лічильної комісії записує ім’я кандидата в бюлетені, а останній оголошує це ім’я вголос. Останній зі скрутаторів, мірою того як прочитуються імена на бюлетенях, протикає їх голкою в тому місці, де знаходиться слово Eligio (вибираю) і нанизує на нитку. Після того як усі імена прочитано, нитка зав’язується і в такому стані бюлетені кладуться або на край столу, або в посудину.

Потім скрутатори беруться до перерахунку голосів. Кожен бюлетень виймається окремо і вкладається в іншу порожню посудину. Якщо кількість бюлетенів не відповідає кількості виборців, то папір спалюється і настає повторне голосування.

Третя фаза конклаву (post-scrutinium): підрахунок голосів, контроль і спалювання бюлетенів.

Для обрання Папи необхідно дві третини плюс один голос. Не зважаючи на те, чи був обраний Папа, ревізори контролюють бюлетені. Перш ніж кардинали покинуть каплицю, всі записи мають бути спалені. У тому разі, якщо ніхто не обраний, дим чорний (раніше до бюлетенів додавалася мокра солома, а з 1958 року — хімікалії); якщо ж новий Римський єпископ обраний, то йде білий дим. Тепер, задля уникнення непорозумінь, білий дим також супроводжується дзвоном.

Під час першого дня конклаву може бути проведено одне голосування. У тому разі, якщо під час першого голосування ніхто не обраний або голосування першого дня конклаву не проводилося, то кожного наступного дня проводиться по чотири тури голосування: два вранці і два увечері.

Якщо у кардиналів виникнуть труднощі з обранням і вони протягом трьох днів не можуть вибрати Папу, то робиться перерва на один день для молитви і роздумів. Після нього настає чергова серія з семи голосувань.

Якщо і ці голосування не принесуть результату, то кардинали повинні вирішити долю подальшого ходу голосування. Є кілька варіантів. Або вибір має бути здійснений абсолютною більшістю голосів, або голосування проходить за одного з двох кардиналів, які набрали більшу кількість голосів у попередніх турах.

Після того, як остаточні результати успішного голосування оголошені, молодший кардинал-диякон, дзвонячи у дзвіночок, викликає до приміщення для голосування секретаря Колегії кардиналів і папського обер-церемоніймейстера. Кардинал-декан ставить запитання новообраному Папі: «Чи приймаєш канонічний вибір тебе на Верховного Первосвященника?» Також новообраний Папа оголошує своє нове ім’я, після того як кардинал-декан запитує в нього: «Яким ім’ям хочеш, щоб тебе звали?» Після обрання кардинал, якщо він був висвячений у єпископи, відразу ж стає Римським Папою, отримуючи повноту влади. Конклав закінчується після згоди нового Папи  на обрання.

Після цих процедур Папа прямує до так званої кімнати плачу (camera lacrimatoria) — невеликого приміщення біля Сікстинської каплиці, де він має вибрати білу сутану з представлених там трьох розмірів. Також він одягає червону розшиту столу і виходить до кардиналів у каплицю.

Кардинали підходять до новообраного Папи, висловлюючи повагу і послух. А потім дякують Богові, співаючи гімн Te Deum.

Після цього кардинал-протодиякон виходить на центральну лоджію базиліки св. Петра — так звану ложу благословення, — і оголошує формулу Habemus Papam (Маємо Папу). Після чого новообраний Папа уділяє благословення Urbi et Orbi. Через кілька днів після обрання проводиться папська інтронізація.

Міхаіл Фатєєв, catherine.spb.ru / catholicnews.org.ua