Він відвідував квартали бідноти, сиротинці й доми престарілих, бо знає, що його місце – серед найбідніших. Так каже черниця-воскресінка Кароліна Фронк, яка вже 13 років працює в Аргентині.
Сестра Кароліна розповіла, як саме кардинал Берґольйо прийняв під свою опіку розумово неповносправну дівчинку. Він знайшов для неї дім опіки, особисто просив сестер, аби заопікувалися цим дитям вулиці.
Кароліна Фронк працює в районі Ланус провінції Буенос-Айрес. Одного дня, каже вона, до дитбудинку, який провадять там сестри-воскресінки, зателефонував особисто кардинал Берґольйо і запитав, чи можуть сестри прийняти дівчинку, яка потребує опіки.
– Це була 12-річна дівчинка, яка не мала сім’ї, і вже півроку перебувала в психіатричній лікарні. Кардинал подзвонив до нас, я особисто з ним розмовляла. «Хочу просити вас тільки про одне: аби сестри зробили все для того, щоб дівчинка могла залишитись у вас. Щоби після того, як вийде з лікарні, вона могла розпочати життя, якого гідна кожна дитина».
Кардинал Берґольйо також запевнив нас, що допоможе, бо знав, що наш дім не пасує для опіки над дітьми з психіатричними проблемами. Але він мав велике сподівання, що ця дівчинка не приречена назавжди жити зі своєю хворобою, що вона зможе нормально функціонувати. І справді, через півтора місяці після того, як вона прибула до нашого дому, їй вдалося відкласти всі психотропні препарати й розпочати нормальне життя разом з іншими дівчатками-вихованками. Вона не знає, кому завдячує цим, але я їй скажу, що то нинішній Святіший Отець заопікувався нею і мав вплив на те, що її удочерили (на сьогодні вона вже два роки як перебуває в прийомній сім’ї). Сьогодні вона каже, що може двічі відзначати свій день народження: тоді, коли фізично прийшла на світ, і коли потрапила до нашого дому опіки, провадженого сестрами. Вона говорить про це відкрито і дає свідчення, – сказала с.Кароліна.
А сталося все завдяки нинішньому Папі й завдяки тому, що він виходив до найубогіших, найбільш потребуючих людей. Він ішов у місця, де люди страждали.
Люди на звістку про його обрання шаленіють від радощів. Мені казали: сестро, я зустрічав/зустрічала його на вулиці, могла поцілувати йому руку. Він приходив до бідняків на вулиці, ішов до найубогіших у бідні квартали, аби освятити нову школу чи нову залу надання першої допомоги. Приїжджав навіть без попередження, наприклад, до дому престарілих, слухав старих, вислуховував тих, хто не мав до кого звернутися. Після св.Меси завжди виходив, аби зустрітися з людьми, обмінятися поцілунком миру, як це у нас прийнято. Ми тут вітаємося потиском рук і поцілунком, і він чекав, аж поки останній, хто цього хотів, не зробить того, за чим прийшов.
На св.Месах, які він правив, видно було його глибоку молитву. Видно було його живу молитву і блиск в очах, який ніс надію, що все буде добре. Гадаю, це надія не тільки для Аргентини, а й для всієї Латинської Америки. Найбідніші потребують цього погляду, повного надії, що їхнє життя може змінитися, що вони зможуть жити гідно, – каже с.Кароліна.
Воскресінки з Лануса провадять Дім дитини для занедбаних, недогодованих, покинутих дітей, жертв насильства. Осередок існує вже 11 років і має змогу прийняти до 20 дітей. У ньому на сьогодні працюють дві сестри-черниці й одна послушниця з Болівії, яка там відбуває формацію. Сестри також приймають допомогу доброчинців та волонтерів, і не раз незнайомі люди підходять до них на вулиці з питанням, чим можна допомогти.
Черниці надають дітям медичну допомогу та освіту. «Часто вони мусять починати з нуля у віці 10 років, від алфавіту. Не раз тільки у нас вони вперше в житті чистять зуби і дивуються, що спати треба в піжамах, – розповідає с.Кароліна. – Освіта це дуже важливо. Черниці забезпечують підопічним безплатне навчання у приватних школах, які провадять отці-францисканці. Але те, чого вони потребують найбільше, – це любов. Вони потребують обіймів, відчуття тепла рук у своїх руках».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
