Очікування на проголошення світові «Habemus Papam» я переживав у спільноті єзуїтів, які на Яструбиній Горі в Польщі відбували останній етап своєї чернечої формації, так звану третю пробацію.
Коли після годинного чекання ми почули, що новим Папою став наш співбрат в ордені, ми спершу були здивовані, потім відчули велику радість, а також відзначення нашого ордену.
Одразу після цього з’явилася також і думка, що очі світу напевно звернуться не тільки до нового Папи, а й також до ордену, з якого він походить. Ми швидко в цьому переконалися, бо кожен з нас став отримувати десятки телефонних дзвінків та СМСів з вітаннями і побажаннями. Подальші дні показали, що завдяки Папі Францискові також і єзуїти отримали свої «п’ять хвилин слави». І я серйозно вважаю, що вибір нашого співбрата на Папу – це велика ласкавість Божа.
Я б хотів звернути увагу саме на це слово: ласкавість. Отож запрошую повернутися подумки до початків нашого ордену. В листопаді 1537 року св.Ігнатій разом зі своїми першими товаришами прямував до Рима, де хотів віддати себе в розпорядження папи. Десь кілометрів за 15 під Римом, у придорожній каплиці в Ла Сторта йому було видіння: побачив Ігнатій Бога-Отця та Ісуса, який ніс хрест. Отець промовив до Сина, вказуючи на Ігнатія: «Хочу, щоб Ти взяв його собі за слугу». Тоді Ігнатій почув запевнення з вуст Ісуса: «Ego ero vobis Romae propitius» («В Римі буду до вас ласкавий»). Тоді Ігнатій ще не знав, у чому полягатиме ця Ісусова ласкавість. Навіть сказав до своїх товаришів: «Не знаю, що з нами стане; може в Римі нас розіпнуть…» Однак тоді Ігнатій отримав таку сильну побожність до Імені Ісуса, що прагнув, аби його нове згромадження було назване Товариством Ісусовим.
У своїй ласкавості завірив Ігнатія, а разом з ним і всіх його співбратів, Ісус, який ніс хрест. Його ласкавість до єзуїтів виражається в запрошенні увійти на шлях хреста. Тому прагнення звільнитися від хреста буде для християнина, і тим більше для Товариства Ісусового вираженням невірності на шляху, яким Господь нас провадить. Ігнатій у «Духовних вправах» велить виковувати цю вірність Ісусові на шляху пізнавання, возлюблення і наслідування Христа, не тільки тоді, коли Він навчає або чинить чуда, але насамперед у несенні хреста разом із Ним. Бо тільки той, хто вистоїть при Ньому в хресті, матиме частку в Його воскресінні.
І ось стає перед нами новий Папа, наш співбрат, який прекрасно знає ігнатіанську духовність, а також знає зміст видіння Ігнатію в Ла Сторта. І цей Папа, у своїй першій проповіді, на завершення конклаву, скеровує такі слова до своїх співбратів-кардиналів: слова, які й ми, єзуїти, хочемо прийняти як свої.
«Коли йдемо без хреста, коли будуємо без хреста, і коли визнаємо Христа без хреста, то ми не учні Господа. Ми мирські, ми єпископи, кардинали, папи (додаймо також: єзуїти), але не учні Господа. Я б хотів, аби ми всі, по цих днях благодаті, мали відвагу ходити у присутності господа, з Хрестом Господа; будувати Церкву на Крові Господа, пролитій на хресті, і визнавати єдину славу: Христа розіп’ятого. Таким чином Церква розвиватиметься. Моє побажання для нас усіх – щоб ми за причиною Святого Духа і молитвою Марії, нашої Матері, отримали цю благодать: ходити, будувати і визнавати Ісуса Христа Розіп’ятого. Нехай так станеться».
Для Ігнатія як Ісус, так і папа виявилися вельми ласкавими. Плодом цієї ласкавості було затвердження 27 вересня 1540 року Товариства Ісусового, ордену, який з’єднався з папою спеціальною обітницею вірності у справах місій. Ми віримо, що так само буде й тепер, коли Папою став єзуїт. Ми чекаємо не на його ласкавість, у вигляді почестей та привілеїв, а на те, що він прийме молитви та доброзичливу допомогу своїх співбратів у несенні хреста відповідальності за Церкву.
Єжи Сермак SJ , deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
