Не така проста справа бути Апостольським нунцієм у Венесуелі…
«Прем’єр-міністр з краю світу», або Як венесуельський нунцій став держсекретарем Ватикану. Хто він, новий, 59‑й Державний секретар Святого Престолу? Звідки він прийшов? Як досяг вершини?
П’єтро Паролін народився взимку, 15 січня 1955 року, на півночі Італії, в комуні Ск’явон поблизу Віченци. Навіть зараз це — маленьке й тихе містечко, чиє населення налічує трошки більше двох тисячі осіб. Що ж, один з його уродженців точно дав привід для гордості.
"Мама Ада": мама архиєпископа Пароліна радіє призначенню сина
Регіон Венето (і місто Венеція) дали Католицькій Церкві загалом і Ватикану зокрема не одного видного сановника і солідного ієрарха. Варто згадати хоч би Анджело Сколу, колишнього Патріарха Венеції, нині — архиєпископа Міланського. З цих місць, із цих гір зійшли на Петрове служіння папи римські Йоан Павло І і Йоан ХХІІІ. Вони вважаються зразками чеснот, вони хотіли бачити «Церкву для бідних», бо самі пізнали її в дитячі роки. «Папа Лучані» і «Добрий Папа Йоан» до кінця своїх днів пам’ятали той селянський труд, яким заробляли на життя мешканці маленьких поселень Венето.
Один виходець із цього регіону став святим Папою. Це Джузеппе Сарто — св. папа Пій Х. Він боровся проти модернізму, але став першим понтифіком, який побачив кінофільм. У побуті був простий і демократичний, як годиться для мешканця Венеції.
Вважається, що сан Патріарха Венеції — один із найкоротших шляхів до кардинальства. З 1827 року ця традиція жодного разу не переривалася. Втім, повернемося до нашого героя. Священицький сан він прийняв 1980 року, коли йому було 25. І одразу ж зайнявся довершенням своєї освіти, обравши шлях канонічного права й дипломатії. Він навчався в «кузні нунціїв» — Папському Григоріанському університеті. 1986 року вступив на дипломатичну службу Святого Престолу, пов’язавши себе з нунціатурою на довгі роки. Нігерія, Мексика, далі — директор церковних служб по Іспанії, «карликових державах» Андоррі та Сан-Маріно.
Нововисвячений єпископ Паролін
Від 2002 до 2009 року Паролін працював у Римській курії як заступник секретаря з відносин із державами (тобто глави ватиканського «міністерства закордонних справ»). Він допомагав трьом міністрам відомства: в останній рік праці на цій посаді Жана-Луї Торана (2003), далі три роки —при архиєпископі, а потім кардиналі Джованні Лайоло, і завершив це служіння при нинішньому секретарі, Домінікові Мамберті.
Першою серйозною справою П’єтро Пароліна була його участь від Ватикану в перемовинах щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Виступаючи 2006 року у Відні, монсеньйор Паролін наголосив на «розвиткові ядерної енергетики для мирних цілей», а також наполягав на тому, що «всі труднощі мають бути подолані дипломатичними каналами».
Далі служіння привело Пароліна у В’єтнам, де від 1990 року мляво тягнулися переговори комуністичного уряду і Ватикану. Попри те, що у В’єтнамі діє одна з найчисельніших католицьких спільнот в усій Азії, вижити за суворого (нехай і трохи ліберальнішого останніми роками) комуністичного режиму було непросто. Паролін приїхав, аби «наводити мости» і посприяти встановленню дипломатичних стосунків між двома країнами.
Архижпископ Паролін вдало "будував мости" у В'єтнамі
Після успіху у В’єтнамі папа Бенедикт XVI призначив П’єтро Пароліна Апостольським нунцієм і дарував йому єпископську хіротонію з титулярною областю Аквіпендіум. Цей же понтифік відправив нововисвяченого ієрарха до Венесуели, де соціальна політика Уго Чавеса залишала дедалі менше місця для Церкви у житті людей. Держава також і відверто втручалася в діяльність Церкви, що призвело до відкритого конфлікту між президентом і місцевими ієрархами. На думку кардинала Хорхе Уроса Савіно, Чавес упевнено провадив країну до тоталітаризму. Інколи там доходило до абсурду. Наприклад, одного дня у Католицькій Церкві Венесуели визнали, що священики не мають вина, щоби правити Святі Меси. І це на тлі загальних і часто несподіваних дефіцитів інших важливих товарів…
На свою кар’єрну вершину Паролін зійшов 31 серпня 2013 року, коли Папа Франциск прийняв відставку Тарчізіо Бертоне, щоправда, попросивши його виконувати свої обов’язки до 15 жовтня, коли на його місце заступить П’єтро Паролін.
Архиєпископ Паролін має дві державні нагороди. 2005 року йому вручили кавалерську відзнаку «За заслуги перед Італійською Республікою». 2009 року таким само орденом, але наступного, вищого рівня, він був нагороджений у Німеччині, ставши командором.
Тепер архиєпископ П’єтро Паролін, нунцій у Венесуелі, який на власні очі бачив силу соціалізму у двох непростих країнах, став Державним секретарем Святого Престолу. На нього чекає довгий шлях, нелегкий хрест і підвищені очікування: чи впорається «новачок» із куріальною машиною? Чи стане він справжньою опорою Папі-аргентинцю? Час покаже.
Анатолій Максимов, Релігія в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
