Перша частина
Деякі уривки в «Evangelii Gaudium» спричинили критику ультра консерваторів у США. Що Ви, як Папа, відчуваєте після того як Вас назвали «марксистом»?
«Марксистська ідеологія неправильна. Але я зустрічав багато марксистів у моєму житті, які є хорошими людьми, тому я не відчуваю себе ображеним».
Найбільш вражаючим моментом адхортації був той, де йдеться про економіку, що «вбиває»…
«У адхортації немає нічого, чого б ви не змогли знайти у соціальній доктрині Церкви. Я не говорив з технічної точки зору. Те, що я намагався зробити, це показати картину того, що відбувається. Єдиною конкретною цитатою, яку я використав, була стосовно «просочування теорій», які припускають, що економіка зростає, заохочена вільним ринком, неминуче досягне успіху, щоби принести більшу справедливість і соціальну інтеграцію у світ. Обіцянка була про те, що, коли склянка повна, решта буде переливатися на користь бідним. Але що трапляється натомість? Повна склянка магічним чином стає більшою і нічого не дістається бідним. Це було єдиним посиланням на конкретну теорію. Я не говорив, повторюю, з технічної точки зору, але з погляду соціальної доктрини Церкви. Це не означає бути марксистом».
Ви оголосили «навернення папства». Чи конкретний шлях з’явиться після Вашої зустрічі з православними патріархами?
«Йоан Павло ІІ ще більш явно говорив про шлях здійснення примату, який відкритий до нової ситуації. Не тільки з точки зору екуменічних відносин, але й також з погляду відносин з Курією і локальними Церквами. Протягом цих перших дев’яти місяців я зустрівся з багатьма православними братами: Варфоломієм, Іларіоном, богословом Зізіуласом, коптом Товардосом. Останній є містиком, він заходить у каплицю, знімає взуття і йде молитися. Я відчував себе їхнім братом. Вони мають апостольське наступництво; я сприймав їх як братів єпископів. Боляче, що ми не можемо здійснювати разом Євхаристію, але є дружба. Я вірю, що наш майбутній шлях полягає у наступному: дружба, спільна справа і молитва за єдність. Ми благословляємо один одного; один брат благословляє іншого, одного брата звати Петро, а інших Андрій, Марко, Тома…».
Чи християнська єдність є пріоритетом для вас?
«Так, для мене екуменізм є пріоритетом. Сьогодні існує екуменізм крові. У деяких країнах вбивають християн за те, що вони носять хрест, або мають Біблію, і перед тим, як вбити, вони не питають чи вони є англіканцями, лютеранами, католиками, чи православними. Їхня кров змішана. Для тих, хто вбиває, ми християни. Ми об’єднані по крові, хоча ще не встигли зробити необхідних кроків до єдності між нами, але, можливо, що час ще не прийшов. Єдність це дар, про який ми повинні просити. Я знаю одного парафіяльного священика у Гамбурзі, який займається беатифікаційною справою священика, якого фашисти стратили на гільйотині за те, що він навчав дітей катехизи. За його словами, у списку засуджених був лютеранський пастор, який був вбитий з тієї ж причини. Їхня кров була змішана. Цей парафіяльний священик розповів мені, що він приїхав до єпископа і сказав йому: «Я продовжуватиму справу, але обох випадків, не лише католицького священика». Ось що таке екуменізм крові. Він продовжує існувати; вам лише потрібно читати газети. Ті, хто вбиває християн, не запитують посвідчення особи, щоби дізнатися, у якій Церкві ви були охрещені. Ми маємо взяти ці факти до уваги».
В Апостольській адхортації Ви закликали священиків до розсудливого і сміливого пастирського вибору щодо таїнств. На що Ви посилалися?
«Коли я говорю про розсудливість, я не думаю про це з точки зору, яка послаблює, але як про чесноту лідера. Розсудливість це чеснота уряду. Так, як і сміливість. Один повинен правити з сміливістю і розсудливістю. Я говорив про хрещення і причастя як духовну їжу, яка допомагає людині йти далі; це повинно розглядатися як засіб, а не як наказ. Деякі одразу ж думають про таїнства для розлучених, які знову взяли шлюб, але я не посилався ні на які конкретні випадки; я просто хотів вказати на принцип. Ми повинні намагатися сприяти вірі людей, а не контролювати її. Минулого року в Аргентині я засудив ставлення деяких священиків, які не хрестили дітей одиноких матерів. Це хворий менталітет».
А як щодо розлучених і знову одружених?
«Відлучення від причастя розлучених людей, які вступили у повторний шлюб не є карою. І важливо пам’ятати це. Але я про це не говорив у адхортації».
Чи буде це питання розглядатися на наступному Синоді Єпископів?
Синодальність Церкви є важливою: на консисторії у лютому ми обговоримо шлюб у цілому. Ці питання також будуть розглянуті на Надзвичайному Синоді Єпископів у жовтні 2014 року і знову на Звичайному Синоді наступного року. Багато елементів буде розглянуто більш детально і уточнено у ході сесій».
Як йде робота Ваших восьми «радників» стосовно реформи Курії?
Багато ще маємо зробити. Ті, хто хотів внести пропозиції або надіслати ідеї, вже зробили це. Кардинал Бертелло зібрав думки усіх ватиканських дикастерій. Ми отримали пропозиції від єпископів з усього світу. На останньому засіданні вісім кардиналів сказали мені, що прийшов час для конкретних пропозицій і на наступному засіданні у лютому вони представлять мені свої пропозиції. Я завжди присутній на засіданнях, за винятком ранків у середу, коли відбувається загальна аудієнція. Але я не виступаю, я завжди слухаю і це йде мені на користь. Кілька місяців тому літній кардинал сказав мені: «Ви вже розпочали реформу Курії з щоденних Мес у Будинку святої Марти». Це змусило мене замислитись: реформа завжди починається з духовних і пастирських ініціатив перед структурними змінами».
Якими є правильні відносини між Церквою і політикою?
Ці відносини повинні бути і паралельними, і сумісними одночасно. Паралельними, тому що кожен з нас має свій власний шлях, яким має іти, і різні завдання. А суміжними лише у тому, щоби допомагати іншим. Коли відносини спочатку стають сумісними, без людей, або не беручи до уваги людей, це те, коли зв'язок з політичною силою є сформований, ведучи Церкву до гниття: бізнес, компроміси… Ці відношення мають відбуватися паралельно, кожен своїм методом, завданнями і покликанням, сходячись лише на загальному благу. Політика є благородною; це є одна з найбільших форм благодійності, як говорив Павло VI. Ми заплямували її, коли змішали з бізнесом. Відносини між Церквою і політичною силою також можуть бути пошкодженими, якщо загальне благо не є єдиною спільною точкою».
Чи можу я запитати Вас, чи Церква матиме жінок кардиналів у майбутньому?
«Я не знаю звідки виникла ця ідея. Жінок у Церкві треба цінувати, а не «клерикалізувати». Хто думає про жінок кардиналів, той трохи страждає клерикалізмом».
Як відбувається очищення Інституту релігійних справ?
«Представники комітету зробили великий прогрес. Moneyval надав нам позитивний рапорт і ми на правильному шляху. Що стосується майбутнього ІРС, побачимо. «Центральним банком» Ватикану, наприклад, призначено APSA (Адміністрація з церковного майна Святого Престолу). ІРС був створений, аби допомагати з релігійними справами, місіями і бідними Церквами. Потім він став тим, чим є зараз».
Чи могли б Ви уявити ще рік тому, що святкуватимете Різдво 2013 року у базиліці святого Петра?
«Абсолютно ні».
Чи Ви очікували, що будете обраним?
«Ні, я не очікував цього. Зі зростанням голосів я жодного разу не втратив свого миру. Я залишався спокійним. І цей мир все ще тут, я вважаю це даром від Господа. Коли закінчилася фінальна скрутинія, мене попросили стати посередині Сикстинської капели і запитали чи я приймаю. Я сказав, що приймаю, і тоді обрав собі ім’я Франциск. І лише тоді я відійшов. Мене відвели до іншої кімнати, щоби переодягнутися (у мою сутану). Тоді, перед тим як виступити публічно, я став на коліна, щоби помолитися кілька хвилин у Паулінській каплиці з кардиналами Валліні і Хуммес».
фінансово.
Щиро дякуємо!
