Недавно під час св. Меси священик питав дітей, про що молитися. Ну й діти перелічували: «про мир у світі», «про здоров’я для хворих», «за померлих». Вірні, з байдужими обличчями, відповідали: «Вислухай нас, Господи».
Аж тут раптом одна дівчинка візьми й скажи: «Щоб моїй мамі підвищили зарплату». — Ха, ха, ха, — розляглося у храмі. Зібрані на мить оживилися, розтягуючи губи в поблажливих усмішках, аби за мить знову запасти в побожне здерев’яніння, перерване ритуальним «Вислухай нас, Господи».
Мені запала в пам’ять ця сцена. Чому людей веселить справжня і конкретна молитва? Зрештою, ця дівчинка єдина спромоглася на акт віри, результативність якого можна перевірити. Вона єдина висловила прохання, що стосувалося реального життя, і довела, що Бог для неї є не безособовою ідеєю, а Кимось, хто турбується про найменші дрібниці життя.
Якби люди в храмі щиро долучилися до молитви дитини, то цілком можливо, що її мама дістала би надбавку до зарплати вже в найближчий понеділок (оскільки подія сталася в суботу). Ба навіть вони й не мусили долучатися. Молитви дівчинки було би достатньо, аби її прохання могло посприяти чиїйсь вірі — наприклад, вірі її матері. Бо не в самій надбавці справа, а в усвідомленні, Кому ми так насправді всім завдячуємо. Так само не йдеться виключно про здоров’я у чудесному зціленні, але про віру, яка будує чудо. Кожен зцілений, і тим більше воскрешений, усе одно помре (припускаю, що друга смерть Лазаря була погідна, інакше це було би нечесно); але ж не здоров’я, а віра, в кінцевому підсумку, готуєнас до щасливої вічності.
Просити Бога «про мир в усьому світі» — безпечно, бо людина не наражається на поразку. Ніхто не скаже: ну ось, я просив, і нічого. Бо світ достатньо великий, аби в ньому вміщалися і мир, і війна. Завжди такий прохач може сказати, що десь там битися перестали. Зрештою, ніхто його про це й не спитає, бо при неконкретній молитві ні в кого немає конкретних прагнень та очікувань. Це як із хлопцем, який мав дуже слухняного пса. Коли псові сказати: «Сиди тихо, або ні!» — то він сидить тихо… або ні. Й немає проблеми. Тільки що немає і жодного розвитку, і жодної користі.
Я бачив уже десятки чудес, які сталися внаслідок конкретної молитви про конкретну річ — найчастіше молитви спільнотної. І я бачу, який плід цього: зростання слави Божої. І зростання довіри до слова Бога — до слова, вираженого через Церкву і через Біблію. Люди знають, що Ісус живе і діє, а якщо так, то правдою є все, що Він каже.
Недавно хтось у контексті зцілень висунув докір: а що з тими, хто не був зцілений? Ну, перепрошую, а до кого питання? Ми маємо молитися, а що Бог із цим зробить — Його справа.
Марія в Лурді сказала до Бернадети: «Одні отримують здоров’я, інші ні — бо погано використали би своє здоров’я».
Бог вислуховує кожну молитву. Але вислухавши, Він може сказати «так» чи «ні». Теж в інтересах людини.
Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
