Коментарі

Непотрібний страх перед змінами

15 Лютого 2014, 11:18 1641
папа під парасолькою

Відомий американський ватиканіст Джон Л. Аллен-молодший провів інтерв’ю з кардиналом Шоном О’Меллі.

Архиєпископ Бостона входить до групи з восьми ієрархів, які є радниками Папи у проведенні реформи Римської курії та інших важливих справах Церкви. З вуст близького співпрацівника Папи Франциска пролунали, зокрема, такі цікаві думки:

– нинішній Єпископ Рима радше не послабить учення Церкви в моральних питаннях;

– розлучені, хто живе в нових зв’язках, радше не будуть допущені до Святого Причастя, оскільки для цього не видно достатнього теологічного обґрунтування;

– зате, імовірно, буде полегшено процедуру ствердження недійсності подружжя, так щоб це був більш приязний процес (англійською user-friendly). Можливо, також треба буде дозволити церковним судам національного рівня ухвалювати остаточні рішення щодо недійсності, так, щоб не було потреби чекати на рішення Ватикану;

– можливо, що на чолі новоствореної Конгрегації з питань мирян Франциск поставить жінку (не надаючи їй кардинальської гідності);

– в оточенні Папи існує прагнення ввести більше мирян, також і жінок, до тих ватиканських кіл, які мають право на рішення.

Воля реформ

Ці та подібні голоси стосовно змін, які можуть відбутися за цього понтифікату, викликають полярні реакції. З одного боку, маємо тих, хто перекручує висловлювання кардиналів і самого Папи, формулюючи неясні очікування, ніби Франциск повністю революціонізує вчення Церкви. Ці надмірні очікування заперечує кардинал О’Меллі, виливаючи ківш холодної води на розшалілі голови і виразно запевняючи, що ніякої революції не буде.

На другому полюсі опинилися ті, хто геть ніяких змін не бажає, а будь-які спроби реформ називає зрадою Євангелія. Частим аргументом виступає зграбний риторичний хід, ніби Церква не може нічого змінити, бо тоді б вона визнала, що раніше помилялася, а це вдарило б у догмат про непомильність Церкви. Ну, очевидно, не всі піддалися цьому завороту думки, бо воля реформ таки зростає довкола Папи.

Варто додати, що згадане інтерв’ю було взяте для щоденного видання «The Boston Globe», тобто для великої американської газети, яка прославилася, зокрема, тим, що публікувала багато випадків сексуальних домагань до неповнолітніх з боку духовенства. Також вона активно писала про укривання священиків, які були під підозрою, та перешкоди у провадженні розслідувань. Кардинал О’Меллі добре про це знає, бо він сам «грав першу скрипку» в наведенні ладу у тамтешній Церкві після педофільських скандалів. Цей ієрарх не боїться висловлюватися для преси і говорити про можливі зміни під керівництвом Франциска.

Добра еволюція

Історія Церкви доводить, що католицьке вчення розвивається: як на догматичній площині, так і на етичній та стосовно дисципліни Таїнств і канонічного права. Однак ми розуміємо це на підставі посилань на попередні рішення, а радше на шляху розпізнання істини, точніше, на шляху наближання до особової Істини.

Цікавим випадком тут є справа трансплантації. Ще кількадесят років тому папи дистанціювалися від нової галузі медицини і посилалися на інтегральність людського тіла, якої не можна порушувати (Пій ХІ). На півстоліття пізніше, разом із розвитком науки і разом із розвитком свідомості Церкви, Йоан Павло ІІ уже говорив, що віддати комусь орган є актом любові до ближнього. Хіба ж можна сказати, що Пій  ХІ помилявся? Ні, оскільки його оцінка базувалася на доступному йому знанні. А однак еволюція вчення Церкви відбулася.

Тому Церква маж обов’язок вчити сучасний їй світ. Так само я сприймаю відому анкету Франциска: як процес швидкого вивчення реалій ХХІ століття. Це, вочевидь, не означає, що анкета є плебісцитом, із якого постануть висновки і конкретні рішення. Ні, анкета є здобуванням відомостей про сучасний світ.

Як люди Церкви, ми віримо, що весь цей багаж двотисячолітньої традиції провадить особисто Святий Дух. Що то Він діяв через конкретні папські висловлювання, документи, собори і синоди. Якщо нині, під час понтифікату Франциска, ми також віримо в Його супровід, то чому бурчимо про надто малі чи надто великі зміни? Чого ми боїмося?

 

Конрад Савіцкі, публіцист, редактор «Więzi», автор сторінки у Фейсбуку «Церква для менш практикуючих»
За матеріалами deon.pl

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: