Сцена з болісних доріг Христових. Нюрнберг. Адам Крафт.
Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Якщо загальна пасійна побожність часів Середньовіччя підкреслила тільки окремі елементи Хресної Дороги, то вже під кінець цієї епохи з’являються молебні, які мали за об’єкт культ конкретних пасійних циклів.
Одним із перших молебнів, що охоплювали цикл подій болісної дороги Христа, була практика вшанування Його падінь. Реалістична побожність, яка намагалася довідатися, скільки ж то крапель поту і крові впало з Христа, питала також і про те, скільки разів Він падав під хрестом. Число падінь Христа, назване у побожній літературі, вельми різнилося: 3, 5, 7, 15 і 32. Найчастіше називали сім, оскільки це було зручно поєднувати з числом канонічних годин або днів тижня. Цей молебень був дуже популярний уже в XV столітті у багатьох країнах північної Європи. Сцени падінь вміщувано при каплицях, на колонах, біля розп’ять, представлено на образах і барельєфах. Існувала велика свобода як щодо порядку, так і щодо місць цих падінь. Можна вирізнити два цикли: один брав під увагу всі Страсті Христа, другий стосувався болісної дороги від преторії на Голгофу. Перша серія старіша і зустрічається рідше. Саме цю форму зустрічаємо в Ноєрбурзі, де молебень вміщує такі сцени: Спаситель у Гетсиманії, Христос перед первосвящеником, бичування, вінчання терням, Ecce Homo, Христос під хрестом, допомога Симеона і Святий Гріб. У Страсбурзі на цвинтарі св. Урбана був цикл, який налічував такі сцени: Ісус в Оливному саду, арешт Ісуса, суд у Каяфи, бичування, коронування терням, допомоги Симеона, зустріч із жінками, розп’яття.
Уже під кінець XV століття була відома друга серія, що вміщала падіння Христа на дорозі від преторії Пілата на Голгофу. Цей цикл був дуже популярний по всіх землях Німеччини, Бельгії та Голландії від XV до XVIII століть.
Адам Крафт. Автопортрет біля підніжжя Дарохранительниці, церква св. Лаврентія, Нюрнберг. 1496 р.
Загальний вигляд Дарохранительниці в церкві св. Лаврентія, Нюрнберг. Біля підніжжя видно скульптурний портрет автора.
Одним із найвідоміших художніх творів до таких серій є цикл, виконаний Адамом Крафтом бл. 1505 року для цвинтаря св. Йоана в Нюрнберзі. Уже раніше, 1500 року, Крафт виготовив подібні сцени для Бамберга. Там вони виглядали так: Христос виходить із дому Пілата, зустрічає Матір, приймає допомогу Киринеянина, падає під хрестом. Нюрнберзький цикл має ці самі сцени, за винятком першої; замість неї представлено Христа, якого б’ють юдеї, а як завершальний епізод представлено Марію, яка оплакує мертвого Сина.
Молебень до падінь Христа був відомий також у Тіролі, Ельзасі й Австрії. Це ще не була Хресна Дорога у її повному розумінні, але ці молебні сильно вплинули на її формування.
Так само популярним був у XV столітті культ «доріг» (переходів), які Христос пройшов під час своїх Страстей. Цю практику знав уже Людольф Саксонець (†1377), а також Габріель Бєль (†1495). Останній у своїй книжці «Passiones dominicae sermo historialis» (1515) пише, що вірні відвідують 10 храмів, аби вшанувати 10 доріг Христа.
Сцена зустрічі з Веронікою, Адам Крафт, Бамберг, 1500 р.
На початку XVI століття поширеною була практика відвідання дев’яти храмів у день Великої П’ятниці, на вшанування болісних доріг Христа. Єпископ-суфраган Бамберга Й. Фохт навіть видав 1574 року спеціальний молитовник на вшанування 9 святих доріг Христа, для щорічного відвідування у Велику П’ятницю, або в інший день року, дев’яти храмів або вівтарів. «Якщо нема як відправитися до храму, — написав Фохт, — можна відбути цю практику вдома, вклякаючи і роздумуючи над вказаними сценами, з відповідними молитвами».
Число і порядок «доріг» не були однаковими. Дехто єднав 9 доріг Христа з 9 молитвами, які читалося у Велику П’ятницю після Страстей. Інші веліли вшановувати дороги Христа, встановлюючи колони біля храмів. Наприклад, інструкція для Німеччини вказує на встановлення 11 колон біля храмів (1520 р.). Перша колона не відповідала жодній з доріг Христа. Друга означала сцену «Ecce Homo». Далі йшли: смертний вирок у Пілата, взяття хреста, перше падіння під хрестом, зустріч із єрусалимськими жінками, друге падіння, оголення з шат, приготування до розп’яття, саме розп’яття, зняття з хреста, поховання. Цей молебень був знаний по всій Німеччині, а також у Нідерландах, Люксембургу та в Польщі.
Цікаве поєднання молебню до Христа Стражденного і Його Матері можна знайти у пісні, знайденій в рукописних збірках великопісних співів: збірникові Чарторийських (1521) і курніцькому збірнику (1551–1555). Рукопис Чарторийських називає 10 доріг Христа, курніцький має на одну дорогу менше. У першій дорозі згадується видання Христа Юдою, арешт у Гетсиманії і вкидання у потік Кедрон під час провадження арештанта до Анни; у другій — скорбота Пресвятої Матері, коли Вона шукала Його у місті, допит у Анни; в третій — відіслання Христа до Каяфи і страждання, яких Він зазнав там; четверта — суд у Пілата і відіслання Христа до Ірода; у п’ятій дорозі Марія іде слідом за Сином до Ірода, Ірод насміхається з Христа; у шостій натає бичування і коронування терном у Пілата; в сьомій — сцена «Ecce Homo», звільнення Варавви, умивання рук Пілатом; у восьмій — вирок і покладення хреста на Спасителя, Його зустріч із Матір’ю, допомога Симеона, зняття шат і розп’яття; у дев’ятій — піднесення хреста з тілом Ісуса, подавання Йому жовчі з оцтом, молитва Христа за переслідувачів, смерть Христа і оплакування Сина Марією, похорон і відхід Марії до міста.
Молебень до доріг Христа знаний також у пасійній історії Польщі: «Пассіо, або казання про Страсті Господні, з чотирьох Євангелістів зібрані (…) з наукою Докторів С[вятих] доданою». Ця книжка вийшла друком у середині XVI століття у краківського друкаря Станіслава Шарфенберга. Страсті Христові там представлено у шістьох болісних дорогах, «які зволив пройти Христос, виконуючи спасіння і відкуплення». Перша дорога, звана «рівною», або ж «гладкою» (plana), охоплює омивання ніг апостолам, установлення Таїнства Євхаристії і подання нової заповіді; друга, «кам’яна» (lapidosa), представляє арешт Христа, перебування у Анни і Каяфи; третя, «гостра і терниста», — допити у Пілата й Ірода, бичування і коронування терням; четверта, «крива, а не пряма», — винесення вироку і несення хреста; п’ята, «тісна», — прибивання до хреста; шоста, «остаточна і славна», — зняття з хреста і поховання.
Адам Крафт, дорога на Голгофу, фрагмент
Подібну форму мають «Роздуми Страстей Господа Нашого Ісуса Кристуса з молитвами притому і руж вінок Найсвятішой Діви Мариї», виданий у Кракові 1594 року. Роздуми поділено на 15 доріг Христа. Подібну практику містить також анонімний молитовник, виданий у Кракові 1632 року — «Розмишляння Невинних Страстей Ісуса Христа Господа нашого з молитвами». Той самий тип молебню містить побожна книжечка «Криваві дороги Господа Ісусові, які у день скорбот своїх для спасіння нашого відправив». Молитовник, виданий 1634 року у Вільно для Братства св. Йосифа і Никодима, мав допомогти обходженню Гробів Господніх для всіх, хто у Велику П’ятницю мав звичку такий молебень відправляти. Кожна дорога починалася роздумами над євангельською сценою, після чого виголошувався вірш «Поклоняємося Тобі, Господи Ісусе, і благословляємо Тебе», за яким слідував респонсорій «Бо Ти своїм хрестом відкупив світ». Далі виголошувалася римована присвята, що викладала суть стояння, і «Отче наш». Кожен роздум завершувався виголошенням молитви, пов’язаної зі своєю сценою Страстей. Перша дорога включала роздуми над таємницею встановлення Пресвятих Дарів у Горниці; друга провадила до Гетсиманії; третя до Анни; четверта до Каяфи; п’ята від Каяфи до темниці; шоста — від темниці до палацу Каяфи; сьома — від Каяфи до Пілата; восьма — від Пілата до Ірода; дев’ята — від Ірода до Пілата; десята — до стовпа бичування; одинадцята — до місця коронування терням; дванадцята — до люду (Ecce Homo); тринадцята — до місця виголошення суддівського вироку; чотирнадцята — з хрестом на Голгофу, зі спомином брами, в якій Господь Ісус відпочив, місця зустрічі з жінками і зняття шат; п’ятнадцята — на хрест і шістнадцята — з хреста до гробу.
Практика духовного відвідування 16 доріг Христа була знана в усій Європі у XVII i XVIII століттях. Молебень до болісних доріг Христа, який був доповненням молебню до Його падінь, підготував практику Хресної Дороги.
Опрацьовано за виданням: Droga krzyżowa, ks. Jerzy Kopec CP