Чудо помноження хлібів — це не магія, а знак, який заохочує мати довіру до Бога, передбачливого Батька, який подбає, щоб нам не забракло насущного хліба, якщо вмітимемо ним ділитися.
На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи євангельську розповідь про чудо помноження хлібів. Промовляючи у неділю, 3 серпня 2014 р., до численних прочан, які, не зважаючи на дощ, зібралися опівдні на площі св. Петра у Ватикані на молитву «Ангел Господній», Святіший Отець насамперед розповів про контекст відомого чуда.
Ця євангельська подія сталася на березі Галілейського озера, у віддаленому місці, куди Ісус подався разом з апостолами, довідавшись про страту Йоана Хрестителя. Але чимало людей пішли за Ним. Христос, співчуваючи їм, зцілив їхні недуги. Ввечері стурбовані апостоли прийшли до Ісуса, зауваживши, що вже пізня година і треба відпустити народ, аби пішли по селах та купили собі поживи, на що Спаситель відповів: «Дайте ви їм їсти». А коли Йому принесли все, що мали — п’ять хлібів і дві риби, — Він поблагословив принесене, передав апостолам, а вони — іншим. І всі наїлися до наситу, і ще й зосталося.
За словами Папи, в цій події можемо розгледіти три послання. «Перше, — сказав він, — це співчуття. На натовп, який ішов за Ним, так би мовити, не даючи Йому спокою, Ісус не реагує роздратуванням, не каже: “Ой, як мені ці люди вже набридли…” Він реагує зі співчуттям, бо знає, що вони Його шукають не з цікавості, але через потребу».
У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на те, що Ісусове співчуття то не просте зітхання, воно означає «співстраждання». Ісус «страждає разом із нами, страждає за нас». Підтвердженням цього стали численні зцілення. «Ісус вчить нас ставити потреби бідних понад свої. Наші навіть найслушніші вимоги ніколи не будуть такими невідкладними, як потреби бідних, кому бракує необхідного для виживання», — підкреслив Наступник святого Петра.
Друге послання події помноження хлібів це ділення. Папа пропонує порівняти реакцію учнів та Ісуса перед лицем утомленого та голодного натовпу: «Учні вважають, що буде краще відпустити його, щоб люди могли піти й подбати собі про поживу. Ісус, натомість, каже: дайте ви їм їсти. Дві різні реакції, які відображають дві відмінні логіки: учні мислять по-світському, згідно з чим кожен повинен сам про себе подбати, немовби мовлячи: “Викручуйтеся самі”. Ісус мислить згідно з Божою логікою, а нею є взаємоподіл». Якби Ісус відпустив людей, то багато хто залишився б без поживи. Натомість кількох хлібів і рибин, що їх Бог благословив, вистачило для всіх. «І вважаймо, — додав Наступник святого Петра, — це не магія, але — “знак”! Знак, який заохочує вірити в Бога, передбачливого Батька, який подбає про те, щоб нам не забракло “нашого насущного хліба”, якщо ми вмітимемо ділитися ним, як брати».
Третім посланням є Пресвята Євхаристія. Під час Тайної Вечері Ісус так само поблагословив хліб і роздав учням як «вічний спомин своєї Відкупительної Жертви». «У Пресвятій Євхаристії Він дає нам не просто хліб, а хліб вічного життя, дарує себе самого, приносячи себе у жертву Отцеві з любові до нас», — сказав Папа Франциск, підсумувавши: «Співчуття, ділення та Євхаристія — ось шлях, на який вказує Ісус у цьому євангельському уривку. Шлях, який веде до братерського ставлення до потреб цього світу, але веде також далі, за межі світу, адже вирушає від Отця і до Нього повертається».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
