Спільна молитва у Вербну неділю для парафіян катедри свв.Петра і Павла розпочалася на площі біля ратуші, при вході на територію храму. Тільки там вистачає місця, щоб зібралися всі учасники процесії, літургійна асиста — і ще осел, на якому єпископ має в’їхати в храмові ворота.
Щоправда, «роль осла» цього разу зіграв милий поні. Єпископ Леон, який має харизму позбавляти урочистості надмірного офіціозу, перед початком процесії нагадав, як мешканці Єрусалима стелили пальмове віття, — і сказав, що з освячених верб можна обривати бруньки і ці «котики» кидати на дорогу, вітаючи так подію входу Господнього в Єрусалим.
Перш ніж піти на свої Страсті, наголосив ординарій Кам’янець-Подільський, Господь Ісус подивився на Єрусалим і заплакав. Бо Він «в одну мить побачив усі гріхи людства», від непослуху Адама і до останнього гріха, що буде скоєний перед самим кінцем світу. Такий безмір гріхів викликав плач Бога: «І ми теж плачемо над Україною, над гріхами людськими, бо війна — це гріх».
Підкреслюючи, що розпочинається тиждень Страждань Господніх, єпископ ще раз нагадав про розклад молебнів та сповідей у ці дні. Після процесії та співу, зійшовши до вівтаря, він нагадав, що сповіді тривають просто під час цієї Служби, можна скористатися благодаттю Таїнства примирення. А після завершення урочистої Меси попрощався з парафіянами, кажучи: «То я вас всіх хочу в ці дні бачити у храмі — на сповідях, на адораціях; і не забувайте тричі на день молитися за наших захисників на фронті».
Ніхто не знає, коли нас Господь забере, але всі знають, що смерть по нас прийде. «Я дуже вас прошу!» — лунало від вівтаря. Єпископ Леон нагадував вчення Церкви і розповідав свідчення, переплітаючи одне з одним: про те, що Небо реально існує, і пекло теж. «Прошу і благаю вас, дорогі мої: не нехтуймо своїм спасінням!» — закликав душпастир Поділля.
Як і в день Хресної Дороги, яку знімала група польського телебачення, єпископ Дубравський окремо подякував гостям, які підтримують нашу державу в ці тяжкі часи: і за їхню працю з фіксування реалій тутешнього буття, і за волонтерство тих, хто приїхав разом із телевізійниками. Вони в суботу 12 квітня побували в Писарівці, де діє Дім самотньої матері, привізши туди подарунки та гуманітарну допомогу. «Ми бачимо, що Польща присилає найбільше дарів і допомоги. Діти по школах роблять збірки, і ці дарунки потім привозять сюди. Шкода, що від тих українців, які виїхали до Польщі, ми такої активності не бачимо!» — відзначив єпископ.
Після Святої Меси парафіяльний хор під керівництвом п.Станіслава Нагорняка ще співав спеціально для польської телевізійної групи — українською та польською мовами: і спеціально вивчений твір для Вербної неділі, і традиційний польський великодній спів — адже програма вийде в етер уже після свят, коли група повернеться додому. Так на площі перед храмом спочатку лунало «Осанна Сину Давида», а потім за храмом, біля пам’ятника св.Йоанові Павлу ІІ, вже можна було почути «Алілуя». Попри те, що смерть сьогодні може впасти на будь-чиї голови і це може немало пригнічувати, — та перебування в Церкві підтримує душу надією на зустріч із Богом: можливо, зустріч несподівано швидку, зате не страшну для тих, чия душа єднається зі своїм Спасителем уже на землі. Цій надії допомагає розквітнути навіть сама природа: у п’ятницю Хресна Дорога вирушала під мокрим снігом, а вже в неділю на верби сяяло яскраве сонце, молодь прогулювалась у футболках і повсюди співали птахи. Оператор знімальної групи Пьотр Янковський раз по раз «відволікався» на красиві загальні плани, а керівниця програми «Wschód» Ґражина Орловська-Сондей спілкувалася з кам’янецькими парафіянами, які ділилися сімейними історіями та проблемним сьогоденням.
— Ми з телебачення «Полонія», працюємо тут над програмою «Схід»; натомість наші волонтери — з Фонду «Студія Схід», із Вроцлава, — охоче розповіла для CREDO п.Ґражина. — Волонтери з Нижньої Сілезії вже давно їздять в Україну; це переважно шкільні вчителі, які приїжджали сюди зі своїми учнями, щоб, наприклад, розчищати покинуті польські цвинтарі. Зараз війна і батьки не відпускають дітей у такі поїздки; тому приїжджають самі вчителі, а інколи до них долучаються ті учні, які за ці роки вже виросли, стали дорослими. Звісно, насамперед їх цікавить історична програма, давній польський спадок; наприклад, ми з єпископом їздили вчора до Писарівки та до Зеленого — бо там живуть поляки, чиї предки оселилися на цих землях іще за королеви Бони [Бона Сфорца, принцеса Міланська, королева Польська і велика княгиня Литовська, XVI ст. — авт.]. Наші волонтери їздять із допомогою по всій Україні, не тільки по колишніх польських землях; дістаються до самого фронту, передаючи туди ліки, засоби гігієни, їжу.
Пані Ґражина Орловська-Сондей бере інтерв’ю в мешканця розбомбленого Ізюма. 18 березня 2025 року, фото: Fundacja Studio Wschód
Вербна неділя, яка цього року є спільною для християн західного та східного обрядів, наповнила все місто букетами з лози, «котиків», квітів, плетеними «пальмами». Розпочинається спільний для всіх християн Страсний тиждень, який для віруючих України є знаком і нагодою об’єднати молитви в намірі справедливого миру та завершення цього «часу темряви».
фінансово.
Щиро дякуємо!
