Днями відвідувала родичів в одному мальовничому подільському містечку, що за кількадесят кілометрів від мого рідного. Тихе воно, мирне, призабуте, бо роки його розквіту минули ще ген-ген коли, а тепер позалишалася пам’ять про хороше і мрії, що, може, колись знову стане краще, а як же без цього. В таких містечках, як це, відбувається не так вже й багато змін, щоб вони відразу не кидалися в очі. І ось проїжджаємо через центр і бачимо, а на майдані перед самісіньким баптистським храмом новобудова з вивіскою «СТО і шино-монтаж». Здивувалися і зажартували, чи то не пастор вирішив собі бізнес відкрити для прихожан, і чому будівля саме такого призначення виникла в такому місці, де це не зовсім доречно, та ще й страшенно псує вигляд. Бо слід сказати, що тамтешня святиня баптистів збудована на природному піднесенні і вигляд на неї відкривається просто з головної дороги. Власного подвір’я там немає, просто перед храмом раніше був невеликий майдан, де стояв не сильно помітний вагончик невідомого призначення, тож будівля гарно вписувалася в краєвид.
Вже на місці від рідних дізналася трохи подробиць. Шино-монтаж побудував місцевий бізнесмен, людина підприємлива, але вороже налаштована до віруючих будь-яких конфесій. Чоловік із впертості захотів поставити свій бізнес саме на майдані перед храмом баптистів (та ще й майже в самому центрі містечка). Коли пастор спробував було викупити ділянку на потреби спільноти – ціна виявилася такою високою, що віруючі були змушені відступити, а от підприємцеві ціна пасувала і він з радістю виклав гроші. Миршавий вагончик, який колись стримів на тому майдані, – то була християнська бібліотека, де можна було позичити хорошу книжку, фільм або аудіокасету. Кажуть, бібліотека користувалася популярністю у віруючих різних визнань.
А тепер про те, що заболіло. В містечку, про яке мова, хоч воно й не велике, є спільноти католиків, православних, баптистів і п’ятидесятників. Кожна спільнота має свій храм і добре розвивається. Підозрюю, що кожного року в період з 18 по 25 січня передусім місцеві католики гаряче моляться за єдність всіх християн і роблять якісь екуменічні кроки – може, запрошують до себе духовенство інших конфесій на спільні молебні, може молодь якісь спільні чування організовує. Адже то дуже гарна традиція і дуже важлива справа – будувати екуменізм, прагнути, щоб християни різних Церков об’єдналися, щоб на Землі запанував мир і добро. На словах і справді виходить, що екуменізм – велика і важлива справа.
І ось в однієї з місцевих християнських спільнот виникли проблеми з земельною ділянкою. І власних сил, щоб подолати проблему, в людей не вистачило. Кажуть, не було жодних спільних звернень віруючих різних конфесій до сільради. Проблема була і залишилася проблемою баптистів.
І тут дозволю собі помріяти. А що, якби… всі християни того містечка почали говорити про проблему, всі місцеві жителі висловилися проти побудови шино-монтажу біля самих стін культової споруди і попросили сільраду не продавати ту злощасну земельну ділянку, а дати в користування віруючим. А що, якби сільрада їх вислухала і ствердила, що справді в тому місці краще залишити християнську бібліотеку, а може й посприяти її розбудові. А що, якби…
А тим часом ріже вухо складне незручне слово «екуменізм» з вуст людини, яка до путя не в курсі, що до чого, а береться повчати (це я про себе). А тим часом краєвид містечка коле очі диким поєднанням храму і СТО. А тим часом в країни зараз набагато глобальніші проблеми, куди там до прохань несміливих сільських баптистів…
Сподіваюся, та християнська бібліотека й надалі існуватиме, а вибудуваний бравим бізнесменом шино-монтаж буде зачинений в неділю. І що екуменізм стане тим, чим і має бути за словами енциклопедії:
«Екуменізм (буквально означає «заселений світ») — ідеологія та рух за співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій. Екуменічний рух ставить перед собою завдання: краще пізнати всі Церкви і їхнє вчення, звертаючи увагу на об'єднувальні елементи; утворити основу спільного практичного діяння, прямуючи до єдності, яку проповідував Христос. Також екуменізм виступає за посилення впливу релігії й вироблення загальхристиянської соціальної програми, придатної для віруючих, які проживають у країнах з різними соціальними системами.»
Виділення в тексті мої власні. Зробила їх спеціально, бо на практиці екуменізм буває дуже (не)практичний.
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
