Першим, що я побачив у середу вранці на екрані комп’ютера, було процитоване із «The Telegraрh» висловлювання іракського посла при Апостольській Столиці, Хабіба Аль-Садра.
Він сказав, що життя Єпископа Рима може перебувати під загрозою, оскільки джихадисти з Ісламської держави можуть захотіти убити Папу під час його візиту до Туреччини й Албанії.
До Албанії Франциск вибирається уже найближчої неділі, в коротке 11-годинне паломництво. Гасло поїздки, подане до публічної відомості заледве кілька днів тому, звучить так: «Разом із Богом до надії, яка не підводить».
Кореспонденти однієї з агенцій звернули увагу, що «перший Папа з Нового Світу примусив Старий континент чекати на себе півтора року». Так, і справді це фактично перше паломництво Франциска до європейської країни. Вибір саме цього місця може бути для багатьох католиків Європи чималими шоком. Франциск бо не подався ні до однієї з країн, що звуться «католицькими» і де його напевно прийняли би з радістю, а візит би оцінили як зміцнення Церкви та імпульс до ще інтенсивнішої залученості до нової євангелізації. На європейській землі поза межами Італії Франциск скеровує свої перші кроки до країни, де більшість становлять мусульмани, а одним із пунктів короткої подорожі записано зустріч у католицькому університеті Матері Божої Доброї Ради з представниками інших релігій та християнських конфесій Албанії. Чи це випадковість? Ну, стверджувати це було би наївним.
То не перше паломництво Наступника св. Петра до Албанії. Там уже 1993 року побував святий Йоан Павло ІІ. Ще за кілька років до цього усі храми всіх конфесій були у цій країні зачинені, а за будь-який прояв релігійності загрожували репресії. Амбіцією багаторічного диктатора Албанії було створення «першої на світі атеїстичної держави». Він провадив антирелігійну кампанію під гаслом «єдина релігія Албанії — албанізм».
Йоан Павло ІІ усвідомлював, що відвідує дуже сильно змучену державу. За день до свого паломництва він сказав: «Того, що сталася в Албанії, ніколи раніше в історії не записано. І ніхто не заступався за цих людей, яких позбавили усього, навіть власної гідності, людяності й свободи. Ця драма цікавить Європу, яка ніколи не повинна її забути». А в проповіді, виголошеній у кафедральному соборі в Скадарі, він говорив про повернення Єхаристії на албанську землю та про Церкву, яка виходить із підпілля. Проголосив також заклик до албанського народу, нагадуючи, що Бог і людина — не суперники, і закликавши шукати спільне добро з ушануванням усіх моральних та етичних принципів.
Відповідно до запланованого на час візиту Франциска, акцент буде поставлений на інше питання. Ватиканський держсекретар кардинал П’єтро Паролін під час нещодавньої зустрічі у посольстві Албанії при Апостольському Престолі звернув увагу, що тривалі переслідування, яких зазнали албанські католики, не тільки не згасили релігійних почуттів, але, викликаючи спільні страждання, також дали підстави для нинішнього міжрелігійного співіснування у цій країні.
Отець Сегундо Техадо Муньос, заступник секретаря Папської ради «Cor Unum», який після падіння комунізму в Албанії пропрацював там дев’ять років, сказав: «Не забуваймо, що режим переслідував усі релігії, не тільки католиків. Також і мусульмани страждали, і православні мають своїх мучеників. Ті 40 років переслідувань тепер приносять плід, і ним, власне, є діалог».
На думку процитованого вище кореспондента однієї з агенцій, Албанія заслуговує на ім’я «периферії» не тільки в релігійному аспекті, що вже точно робить близький візит Єпископа Рима подією, символічною для нашого континенту. Сам Франциск про свою албанську подорож так сказав журналістам: «Присутність Папи має показати всім народам, що співпрацювати — можна». Те, що Албанія це перша з європейських країн, куди вибирається Папа, — зовсім не випадковість. Це цілком конкретна вказівка для Церкви в усій Європі.
На фото: Зображення священиків на вудицях Тірани, яка готується прийняти Папу, — фотознімки священиків-жертв режиму Енвера Ходжі
о. Артур Стопка, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
