Ця італійська монахиня відома нині на цілий світ. Так, інтернет творить дива, які колись могли бути під силу лише великим святим. Спочатку участь у шоу талантів «The Voice of Italy», де сестричка наробила чимало фурору (ну хоча б спільне «Отче наш» у фіналі чого варте!), а тепер і повноцінна музична кар’єра: записано музичний альбом, знято перший відео кліп, все за найправильнішими правилами шоу-бізнесу.
Я вболівала за сестру Крістіну Скучча, відколи про неї дізналася. На початку було чимале здивування: богопосвячена особа з поп-музикою на вустах прийшла на кастинг світського шоу? Потім настала майже ейфорія у стилі «знай наших»: яке нетипове свідчення — ось молода монахиня з чималим хрестом на грудях підкорює серця отриманим від Бога талантом зі сцени світського шоу, створеного для гонитви за славою цього світу. Як відважно, як романтично. Адже ми живемо в еру Папи Франциска, тепер усе можливо — навіть монахиня в шоу талантів.
А ось днями з’явилася інформація про перший відеокліп сестри Крістіни. І стався перелом.
Католицька публічна думка щодо феномену талановитої монахині радикально поділилася ще на самому початку, коли та виступила в першому відборі. Мені, щоб зайняти ту чи іншу сторону, виявляється, треба було побачити кліп і почути пісню, яка промуватиме перший музичний альбом співочої урсулинки. Вибір талановитої сорелли поклав на лопатки. Слухала — і вухам (і очам) не вірила. Сестра Крістіна заспівала ніжним янгольським голосом «Like a Virgin» Мадонни в супроводі гарної картинки моря та італійської храмової архітектури. Як для мене, це вже трохи через край.
Сама пісня про… незайману дівчину? перші статеві відносини? справжнє кохання? про те, що любов рідкісна і вічна? про любов, яка зцілює? На думку самої монахині, ця пісня — це форма світської молитви, і в ній ідеться про вміння кохати і про те, як людина змінюється, звільняючись від минулого. От тільки 1984-го ця пісня стала ляпасом для суспільної моралі. Мадонна виконувала її в дуже відвертій весільній сукні, де на поясі виднів напис «чоловіча іграшка/ Boy Toy» або в одязі панк-стилю з релігійними аксесуарами, і кожне виконання аж кричало провокацією та зневагою до католицизму (це вже не згадуючи про сам сценічний псевдонім виконавиці). Минає 30 років, і ті самі слова линуть з вуст монахині, а слухач має повірити, що не суть, хто виконує, головне ж слова які гарні й глибокі, так?
А от і не так. Мені здається, що монастир не став би для сестри цвинтарем талантів, і що своє служіння Богові вона могла здійснювати і в його стінах, так як це роблять сотні вокально обдарованих монахів і монахинь нині й протягом численних століть. А ще я не вважаю, що вибір світських пісень поставить сестру ближче до людей і стане вирішальним євангелізаційним фактором. Такі речі просто показують світові, що богопосвячена особа така сама, як усі. А щось мені здається, що це не до кінця правда, адже в Євангеліях ідеться як про сіль землі — світло для світу (Мт 5, 13-14), так і про закваску (Лк 13, 20-21) і те, що «царство Моє не від світу цього» (Йн 18, 36).
Я розчарувалася вибором пісні й тим, що сестра Крістіна заграла за правилами цього світу, хоч декому і здається, що все навпаки, що це вона змусила танцювати світ під власну дудку. Я розчарувалася бажанням сестри Крістіни зробити себе екзотичним учасником шоу та її наївним переконанням, що майже вся поп-культура по суті присвячена Ісусові, бо там скрізь співається про любов. Я боюся, щоб ця вразлива дівчина не стала всього лиш одним із цікавих екземплярів у паноптикумі популярної культури, про який забудуть уже завтра, щойно з’явиться талановитий католицький священик — виконавець бугі-вугі або рабин, який балується на славу Всевишнього монгольським горловим співом.
А тим часом: «Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа» (Йн 3,8).
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
