Моє покликання зародилося у далекому дитинстві та зростало разом зі мною. Коли я була серед дівчат, прагнула бути черницею, але коли знаходилася серед хлопців, забувала про своє прагнення, та Ісус пам’ятав.
Критерії мого монашого життя були дуже високими та піднесеними. Одного разу, коли сестра терезіянка, що працювала у нашій парафії, попросила мене про допомогу у їхньому монастирі, я бундючим підлітковим голосом, вважаючи, що вона вербує мене до свого згромадження, відповіла, що до терезіянок не піду ніколи у житті! Але через три роки Ісус покликав мене саме до цього згромадження, і відтоді я ніколи не кажу «ніколи», а з надією на Боже Провидіння дивлюся в майбутнє.
Маючи 19 років я все таки відповіла Богу «ТАК». Моє життя стало чудовою й одночасно сповненою труднощів мандрівкою «малою дорогою» святої Терези від Дитяти Ісусу до святості. В мені палали прагнення святого Антонія з Падуї щодо проповідування Ісуса та Його Євангелія на місіях. Згодом, перебуваючи три роки в Польщі, я усвідомила, на скільки я люблю свою земну Батьківщину, і тому не зможу виїхати на місії. На допомогу прийшла свята Тереза від Дитяти Ісуса: вона прагнула бути мученицею, як святі апостоли, місіонеркою, покірною, як святий Франциск із Ассизі. Але вона була затворницею, отож любила так, як могла: просто чинила Божу волю.
Я цілковито довірилася волі Бога. Він виконав усі мої бажання, не вимагаючи виїжджати далеко за межі України. Він поставив мене катехиткою, вчителем християнської етики та просто дозволив себе любити.
Сьогодення нашої держави дозволило мені краще зрозуміти нашого засновника Адольфа Петра Шельонжека, котрий у часи Другої світової війни допомагав польським військовим. Він став для мене взірцем у ХХІ столітті. Я також намагаюся зігріти молитвою, любов’ю і не тільки… українських військових, котрі захищають ідеї свободи, незалежності та людської гідності на моїй землі. Треба лише Бога поставити на перше місце у своєму житті і воно набере сенсу навіть у труднощах, стражданнях та радісних моментах.
Я зрозуміла, що не треба боятися, що наш вибір буде не найкращим, головне, щоб він був добрим і ми його добре реалізували. І це точно буде подобатися Богові. Ми завжди зможемо любити — і це наше щастя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
