Підсумкова думка: «Розголос до слави має такий само стосунок, як Ірод до Трьох Царів».
Невідомо, чи Трьох Царів таки було троє, зате відомо, що царями вони не були. А ким були? За комуністів у Польщі панувала думка, що то були перші комуністи, бо прийшли зі Сходу, слідували за зіркою і перли до стайні. Хоча це погано узгоджується, бо царі принесли дари і пішли собі, а комуністи, навпаки, все покрали і залишилися… Отож ми небагато знаємо про цих людей; але й знати про них не мусимо, бо не про них ішлося, а про Ісуса. Бо то урочистість Богоявлення, а не явлення царів, мудреців чи когось там іще.
Хоча — що знаменно — хто вшановує Ісуса, хто різними способами являє Його, той і сам стає відомий, про нього йде слава. Хто сьогодні взагалі чув би щось про якихось Мудреців зі Сходу, якби вони не прийшли до Ісуса? Таких, як вони, до Христа і по Христі було безліч — але з-посеред них усіх тільки ці міцно увійшли в історію. Це єдиний, не знаний світові, спосіб здобувати славу: віддаючи славу Христу. Віддати — тобто передати ту славу, яку хотілось би зберегти для себе. Про таку славу, якою тішаться євангельські волхви, живу, сповнену любові й щасливого подиву, даремно мріяли сатрапи і селебріті усіх епох. Вони ставили собі коштовні пам’ятники та мавзолеї, веліли записувати свої звершення на кам’яних таблицях, а здобули тільки байдужу пам’ять, що стирається з кожним днем.
Коли поколінню за поколінням вбивали в голови, що «Ленін вічно живий», підтверджуючи це всюдисущими зображеннями вождя, — хто б насмілився мріяти, що настануть такі часи, коли від молодих людей ми почуємо: «Ленін, Ленін… а, це той, один із Бітлз!» І однак, ці часи настали. Й хоча спорохнявілі останки вождя революції все ще консервуються в Москві, то вже ніхто не скаже, що він таки живий.
А якщо про Бітлів згадали, то й вони себе переоцінювали. Здобувши славу всепланетного рівня, вони нею захлиснулися. «Ми відоміші від Христа!» — вигукнув Джон Леннон. Можливо, він мав рацію: не виключено, що на той момент, коли він це сказав, більше людей чули про них, ніж про Ісуса. Але та мить була славою одного сезону. Хоча Бітли, оточені натовпом умлілих панянок, гадали, що вони близькі до безсмертя. «Не знаю, що промине першим — рок-н-рол чи християнство», — замислювався Леннон. Ну, Джоне, тепер то ти вже точно знаєш відповідь…
Сьогодні існують чергові ідоли, так само піддатливі на прославляння натовпами, і так само нетривкі. А Ісус? «Ісус Христос, учора і сьогодні, той самий навіки» (Євр 13, 8). У яслах чи в храмі, на хресті чи у хмарі — весь час той самий: живий і діяльний. Ніщо не змінилося — Ісус є Господом. А довкола Нього — незліченний тлум прославлених: це спасенні, а отже, святі. Серед них і «троє царів». І неважливо, що ми тут, на землі, мало про них знаємо. Всі їх знають там, де істинне життя. Там усіх оточує ураган слави — бо слава завжди повертається до тих, хто віддав її Богові.
Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
