У кожного бувають періоди в житті, коли надмір обов’язків просто завалює. Як переживати такий складний час, а тим більше коли це «тимчасове» перетворюється на «безконечне»?
Катажина (38 років, технолог у будівельній фірмі) встає о 5.15 ранку. Весь дім іще спить, а в ньому три доньки, близнючки по 7 років і старшій 10, і чоловік — теж 38 років, викладач математики. На 7.00 вона повинна приїхати на роботу. До школи дівчаток збирає Міхал, який найчастіше працює по обіді та вечорами. Катажина працює до 15.00 (майже 8 годин навстоячки), потім іде просто до школи, аби забрати дітей з групи продовженого дня. Вдома вона готує обід і близько 16.30 сідає з доньками до столу. Після миття посуду і наведення щоденних порядків (дівчатка у цей час найчастіше граються) треба одразу ж братися за уроки. Старша дочка ходить до спецкласу, де їм дають винятково багато завдань для домашнього опрацювання. Як дитина з інвалідністю (туберозний склероз), вона не дуже добре сама з усім вправляється. Уроки з Зосею займають близько 1,5 години часу. Потім настає черга для молодших. Там вистачає півгодини, максимум 45 хвилин. Але вже близько 20.00, часу готування вечері, а там купання і спати. О 21.00 діти вже в ліжечках, а Кася, борючись з утомою, намагається ще дочекатися приїзду чоловіка. В неї це не завжди виходить, тим більше що завтра будильник знову задзвонить о 5.15…
Так виглядає відносно вільний день у житті численних пар. Сюди ще необхідно додати візити до лікарів, покупки, генеральні прибирання та різні непередбачені вибрики долі, на які — всі добре знаємо — життя багате. Що вже казати про тих, хто працює на двох роботах або опікується хворими батьками; а ще є ті, хто силкується далі навчатися і водночас працювати. Нема чому дивуватися, що за таких «сприятливих обставин» часто з’являється перевтома.
Щоби тіло хотіло
Перевтома і вигоряння — ось неприємності, з якими ми найчастіше боремося у свій короткий період вітальності, в ті самі роки «повноти життя», з одного боку, намагаючись відповісти на всі виклики, зокрема сімейні та професійні, а з іншого — переоцінюючи власні сили.
Все починається невинно: ми стаємо трошки менше радісні й трошки більше розсіяні. Але з дня на день ситуація погіршується: постійно якийсь кислий настрій, все дратує, а чергове повідомлення чи то від партнера, чи то від шефа, що ми щось повинні зробити краще, сприймаємо як прицільний удар «під дих». Єдина форма відпочинку, яка нас цікавить, — це сон, і що триваліший, то краще. Поступово нам перестає взагалі бодай чогось хотітися, і до всього доводиться себе примушувати. Це найвідповідніша мить сказати: стоп! Аби період вимушеної активності не завершився примусовим відпочинком через порушене здоров’я, ми повинні, поки ще є час, зробити відповідні кроки, і вийти з цього переможцями.
Почнімо від фундаментів, тобто зміцнення тіла через відповідне харчування. Замало вранці проковтнути мультивітамінну пігулку. Треба зробити ставку на гарячу їжу (організм не буде змушений віддавати частину енергії на підігрів харчу), багату на поживні речовини, наприклад — каші як основу. Треба також багато овочів і фруктів, причому не тільки яблучко і морквинку — що більша різнорідність,то краще. Варто (хоч багатьом це може здатися майже неможливим) обмежити себе у каві, замінюючи її зеленим чаєм, і повністю відмовитися від т. зв. енергетичних напоїв, які, власне, прискорюють і поглиблюють синдром вигоряння.
На другому місці потрібно поставити належну кількість кисню. Якомога частіше провітрювати приміщення, де перебуваємо, де спимо. Якщо дорога пролягає повз зелену зону — звільнити кроки і глибше подихати повітрям.
Звернімо увагу й на те, що ми слухаємо: вдома, на роботі, по дорозі. Загальновідомим є терапевтичний вплив класичної музики на організм. Лікарі довели, що півгодини класичної музики діє, немов таблетка заспокійливого.
Шум має сильний вплив на щоденне самопочуття, тому в особливо шумних місцях, на вулицях, в автобусах, торгових центрах можна цілком спокійно скористатися затичками до вух, купивши в аптеці ті, що вам пасують.
І що важливо, всі згадані зміни можна запроваджувати без додаткових втрат часу.
Для спасіння psyhe
Фізична підтримка — це одна сторона медалі. Друга має підтримати ослаблу психіку. Потурбуймося про себе так, як турбуємося про здоров’я своїх найближчих. Найчастіше ми вміємо гарно радити, коли хтось приходить до нас із наріканнями на перевтому чи нехіть до всього. Але коли йдеться про нас самих, то ми вміємо впритул не помічати навіть прямих проявів депресії.
Як допомогти собі, коли кількість прийнятих обов’язків починає пригнічувати?
Першою справою нехай стане укладання щовечора плану справ на наступний день. Уявімо собі вантажівку — метафору нашого робочого дня, повну цеглин (обов’язків). Якщо покидати їх у кузов абияк, то вони займуть набагато більше місця, ніж якщо їх ретельно вкласти. Так само і з нашими життєвими завданнями: продумати їх, запланувати і вмістити у найбільш відповідному місці (й часі) допоможе зробити день ефективнішим. Пам’ятаймо при цьому, що всі справи забирають зазвичай трохи більше часу, ніж нам це здається.
По-друге, варто дотримуватися укладеного плану. Радіймо кожному моменту, який вдалося виконати. А коли на початку не все буде вдаватися, то не знеохочуймося й не гризімо себе, тільки робімо прості неемоційні висновки.
По-третє: у плані дня обов’язково має бути час для відпочинку. Нехай це буде час на чашку чаю в гарному товаристві, молитву на свіжому повітрі, слухання улюбленої музики, читання Святого Письма чи коротку, але приязну розмову з кимось близьким. За інтенсивної праці короткі перерви необхідні, аби утримати розум і тіло в робочому режимі. Їх необхідно вписувати у свій розклад і не жертвувати ними. Це буває складно, але приносить очікувану допомогу. Подолати складності найпростіше «зсередини»: ми не робимо того, чого насправді не хочемо, отож пояснімо самим собі, що хвилини відпочинку подібні до видихів. Дихання складається з вдиху і видиху. Якщо не видихати, можна вдушитися, хоча повітря не бракує.
По-четверте, що випливає з третього, — треба навчитись розслаблятися. Що важчий був день, то більше організм потребує повної розслабленості. Година стресу змучує сильніше, ніж тривала спокійна праця. Форми відпочинку не повинні бути якимись особливими, вишуканими, вимагати грошей і часу (знову час!). Інколи це можуть бути півгодинки, пролежані у ванні, біля аромалампи. Або коротка пробіжка чи прогулянка велосипедом. Може бути і похід із друзями в кіно чи на пиво, — аби лиш кіно було добре, а пиво не становило проблеми, бо буде небезпечним. Активний чи пасивний відпочинок, але найважливіше — не думати про справи, про обов’язки, не напружуватися подумки, і вже тим більше не аналізувати без кінця, скільки б «потрібного» ми зробили за цей «змарнований» час. Нехай ці хвилини будуть відходом від щоденного колеса справ.
Ну і нарешті, потрібно використовувати належні нам вихідні та відпустки. Нехай вільний день буде насправді вільним. Потрібно регулярно відпочивати «від усього»: від праці, від дітей — нехай проведуть день у бабці з дідом, із дітьми знайомих або на позашкільних заняттях. Раз на тиждень можна піти поїсти деінде, не вдома, і можна навіть самому, без чоловіка/дружини. Обов’язково потрібно відпочивати від хатніх клопотів. Бодай на кілька годин! Побудь сам-на-сам із собою, з природою, книжкою, заспокійливою музикою. Тільки хвилини самотності роблять так, що починаєш… сумувати за своїми обов’язками; ба навіть сприймеш як великий дар той факт, що ти так сильно потрібний у багатьох місцях і багатьом людям.
Анна Каїк, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
