Синод єпископів, присвячений сімейній тематиці, завершився. Це засідання зібрало чисельне гроно єпископів та мирян-консульторів. Ось п’ять найважливіших моментів, які там збулися.
1. Відкритість на дискусію.
Синод єпископів, у нинішній формі, започаткований 1965 року папою Павлом VI. Раніше відбувалися зібрання єпископів, і перебіг цих зібрань був наперед розроблений і старанно розпланований. Єпископи побоювалися озвучити щось, що могло би порушити статус-кво або образити Папу.
Під час нинішнього Синоду Франциск виразно заохотив його учасників вільно висловлюватися, сказавши: «Нехай ніхто не вважає, що “цього не варто говорити”». Синодальні отці послухалися цих слів. Праця відбувалася в атмосфері взаємних дискусій, полемік, інколи запальних. Однак все провадило до добра. Не біймося розмов, дебатів. Святий Дух любить відкритість.
2. Повернення Синоду належного йому місця.
Плодом цієї відкритості стало щось прекрасне. Нарешті Синод єпископів віднайшов належне йому місце у пособорній Церкві. Папа Франциск допоміг йому увійти на «шлях синодальності». У цьому способі правління Папа все одно має останнє слово, однак духовенство та миряни, у єдності з єпископами, можуть обговорити важливі питання і виробляти рішення у справах, що для них важливі, аби допомогти Папі у керуванні Церквою. Це важливий крок уперед, який нагадує нам, що Церква не тільки навчає, а ще й слухає.
3. Порушення тем, важливих для сім’ї.
Синод не змінив учення Церкви. Однак він відкрив дорогу до розмови на теми, важливі для сімей в усьому світі. Для Заходу цими питаннями є Причастя для розлучених, які живуть у несакраментальних зв’язках, і душпастирський підхід до католиків ЛГБТ. Якщо йдеться про першу справу, то Церква не змінює доктрини, але підкреслює вагу «внутрішнього форуму», в якому, після роздумів над ученням Церкви, розмови зі священиком, особистої молитви та вслухання в голос сумління людина сама ухвалює рішення. Це не зміна у доктрині Церкви, а заохота до вибору можливої дороги примирення. Це жест заохочення до розлучених католиків, які живуть у нових стосунках.
У питанні гомосексуальних осіб Синод також не змінив доктрини. Однак він нагадав про належну повагу щодо людської гідності таких осію. Також він заохотив до турботи про їхні сім’ї. Ці слова також не становлять новизни щодо дотеперішнього навчання Церкви, але є такі місця, де про ці питання треба нагадувати.
4. Нагадування про розпізнання і супровід.
У підсумковому документі Синоду багато разів звучать два слова: розпізнання і супровід (товаришування). Розпізнання це молитовний процес ухвалення рішень, у якому ми беремо до уваги не тільки Слово Боже і вчення Церкви, але також спосіб, у який Бог діє в кожному з нас індивідуально. Ми роздумуємо над тим, які натхнення та імпульси можуть походити від Нього, а які мають іншого «автора». У розпізнаванні ми використовуємо як наше серце, так і розум. Синод нагадав нам про потребу таких дій, зокрема коли йдеться про такі складні питання, як сім’я.
Синод також нагадав про потребу супроводжувати людей душпастирством. Ідеться не про звичайне повторювання їм учення Церкви або повчання інших, а про пізнання іншого, буття з ним, слухання його, товаришування йому.
5. Можливість пізнати голос Папи.
Учасники Синоду часто брали слово. Також вони розмовляли у малих групах, під час щоденних прес-конференцій. Деякі також спілкувалися за допомогою соцмереж. І був ще хтось, хто забрав голос, — Папа Франциск. У промові на завершення праці Синоду він заохочував єпископів, аби не замикалися на інших людей, і нагадав, що ті, хто насправді йде на вченням Церкви, не зосереджується виключно на букві закону, але слухає Духа. Люди означають більше, ніж ідеї, зазначив Франциск. Папа застерігає нас, так само як Ісус, від легалізму.
Папа мав ще одну нагоду промовити до Церкви. Синод попросив його написати документ, присвячений сім’ї. Отже, ми матимемо шанс, аби повністю пізнати позицію Папи щодо сім’ї. Він може тільки підбити підсумок синодальних висловлювань або ж зважитися на значно ширшу рефлексію. Хто ж знає… Хіба що Дух Святий! Отож молімося.
Джеймс Мартін SJ, Deon.pl