Святий Йоан Павло ІІ — це людина «для» не захоплення, а для наслідування його в усіх сферах життя, каже програмний директор Центру думки Йоана Павла ІІ п. Міхал Лучевскі. У спадщині папи-поляка можна знайти відповідь на питання «як жити?»
Сьогодні, 2 квітня 2016 р., в суботу, минає рівно 11 років від дня смерті Кароля Войтили – папи Йоана Павла ІІ. Польща згадує свого папу і дякує йому. «Найважливіше, щоб Йоан Павло ІІ залишився для нас живим, щоб не був пам’ятником і не стояв на п’єдесталі, але щоб ми сприймали його як людину, яка найкраще відповідає на наші питання», — зазначає п. Лучевскі.
Щодо спадщини святого папи, зазначає п. Міхал, то треба взяти до уваги два елементи.
«Треба бачити те, що Йоан Павло ІІ був людиною, закоріненою в конкретній дійсності, людиною, яка розуміла проблеми цієї дійсності. Він був одним із нечисленних сучасних мислителів, які мислили масштабно. Ставив питання про початок і кінець: про початок світу, людини, культури — та їх кінець. Займався проблемами своїх друзів і глобальними проблемами. Відповідав на питання про сенс нашого життя і вказував, що ми завжди повинні робити вибір, який остаточно є вибором добра або зла. Ми обманюємо себе, якщо думаємо, ніби від цього вибору сьогодні можна звільнитися. Папа Войтила вказував, що нашу автентичність формують саме такі вибори. Або ми вибираємо добро і реалізуємося, або вибираємо зло — і розпадаємося».
Другим елементом, пов’язаним зі спадщиною Йоана Павла ІІ, є факт, що його думка для нас становить вказівку, як жити. «Можна поставити це питання саме йому, не прем’єр-міністрові, бо то папа показує, як стати уповні реалізованою людиною», — каже п. Лучевскі. У цьому контексті, додав він, видно, наскільки для людини важлива спільнота. «Своїм життям Кароль Войтила показував її силу: від місцевої спільноти, з якої він виріс і до якої завжди повертався, і по глобальну, в якій він був папою, главою видимої Церкви».
«Йоан Павло ІІ — це людина, якою треба не захоплюватися, а наслідувати його в усіх сферах життя. Він показував, що в нашому житті, сповненому різної метушні та зобов’язань, є цінності, які нас формують. Показував, що віра має бути живою, бо тоді вона приносить добрі учинки».
У своєму житті, каже п. Лучевскі, папа Войтила невпинно виходив поза межі власних можливостей і постійно працював над собою. Саме тому, на думку директора цього Центру, Йоан Павло ІІ може стати взірцем до наслідування також і для людей, далеких від релігій: взірцем, як звільнятися від егоїзму та служити іншим.
На запитання, як можна допасувати спадщину Йоана Павла ІІ до викликів сучасного світу, де щоразу більшає тероризму і гостро постала проблема біженців, п. Лучевскі сказав: Кароль Войтила завжди розпочинав від себе. «Те, що найважливіше для збереження миру на світі, він вказав ще 1969 року, посилаючись на дивне тоді слово “солідарність”. До того часу воно мало сильну лівацьку коннотацію. Войтила показав, що солідарність це обов’язок усіх. Поляки зрозуміли й пізнали це 11 роками пізніше, під час карнавалу Солідарності» (*).
«Однак солідарності немає без двох інших речей: справедливості й милосердя», — зазначив директор Центру думки Йоана Павла ІІ. Одне без другого, підкреслив він, існувати не може. І якщо якась влада будує своє бачення тільки на одній із цих речей, вона прийде до помилки. «Мету справедливості становить не помста, а будування автентичності народу, національної спільноти, на тривалий підставах», — сказав п. Лучевскі. На справедливості й милосерді можна будувати прощення, яке приведе до миру і якого ми всі нині потребуємо. «Воно починається з родин, від чоловіка й жінки, а завершується на рівні суспільства. Прощення, це треба сильно підкреслити, спирається на справедливість: визнання провин, покута і воздаяння».
Проблема біженців у розрізі думки Йоана Павла ІІ полягає в тому, що «прибулі повинні шанувати наші права, найважливішим із яких є право на життя й релігійну свободу. Але щоб вони шанували наші права, насамперед ми самі повинні — як спільнота — існувати. Нині, однак, Європа перестає існувати і втрачає свою автентичність. Аби її віднайти, ми повинні повернутися до християнських коренів».
«Народ, який має свою пам’ять і автентичність, не боятиметься приймати інших людей, надихатиме їх і зробить так, що прибулі стануть його інтегральною частиною. Так у нас було зі століття в століття. Проте якщо ми втрачаємо пам’ять і автентичність, то прибулі нав’яжуть нам свої закони», — каже директор Центру думки Йоана Павла ІІ.
Центр думки Йоана Павла ІІ — це культурна інституція столичного міста Варшави. Досліджує, документує і поширює вчення Йоана Павла ІІ. Виник 2005 року рішенням Ради міста Варшави, діяльність розпочав 1 квітня 2006 р. В рамках Центру діють Науково-дослідний інститут, Відділ поширення та Соціальний відділ. Центр думки Йоана Павла ІІ має свою телевізійну студію Foksal 11, бібліотеку і хор.
За матеріалами: Gość Niedzielny
* Карнавал Солідарності — назва, яка вживається стосовно періоду між серпнем 1980 р. (підписанням угод у Ґданську) і запровадженням воєнного стану в грудні 1981 р. То був період легальної діяльності незалежної профспілки «Солідарність». Цей час позначався відносним покращенням стану громадянських прав — свободи слова, свободи зібрань, — та послабленням цензури.
фінансово.
Щиро дякуємо!
