Прекрасну оправу мала Божественна Літургія, яку відслужив Католикос Гарегін ІІ на терені Ечміадзину з нагоди візиту Папи Франциска.
Місцем відправи став монументальний кам’ятий вівтар короля Тридада ІІІ, першого правителя в людській історії, хто прийняв у своїй державі християнство. Це було 301 року. Вівтар був збудований з нагоди 1700‑річчя християнства у Вірменії, при ньому 2001 року молився св. Йоан Павло ІІ. В урочистості взяли участь кільканадцять тисяч вірних, також і чимало вірмен з усього світу, для яких візит Папи став як релігійним, так і національним святом.
Папу і Патріарха привітали аплодисменти й вигуки, зокрема, було чутно крити «Viva il Papa». Було щось дуже благотворне в їхньому гідному спільному проходженні під биття дзвонів та прекрасні співи, які потім супроводжували всі церемонії. Гарегін ІІ був у літургійних шатах, Франциск у білій сутані. Навіть не знаючи мови й не розуміючи значення багатьох літургійних жестів, тяжко було не захопитися гідністю церемонії, вражаючим музичним оформленням та барвистістю священицьких шат. Напевно в їхньому ритуалі відображалися 1700 років християнської традиції. На це пізніше звернув увагу директор прес-бюро Апостольського Престолу о. Федеріко Ломбарді. На прес-конференції він сказав, що Божественна Літургія містила елементи традиції, спільної для цілого християнства. На його переконання, вона становила найважливіший екуменічний пункт усієї XIV Апостольської подорожі Папи Франциска, в її розумінні як обміну духовних дарів поміж Церквами. Папа Франциск спостерігав за перебігом літургії, сидячи збоку та молячись спільно з Католикосом. Потім вони разом уділили благословення всім вірним на завершення Служби.
У своєму слові Католикос підкреслив радість від можливості служити Літургію в присутності «нашого духовного брата Папи Франциска». Гарегін ІІ говорив не про теологічні питання, а про справи практичні, підкреслюючи доконечність противитися лаїцизації (зісвічченню) та захищати християнську модель сім’ї, якій загрожує секуляризація та перекручення основоположних моральних та етичних понять. Згадуючи переслідування християн у світі, він підкреслив доконечність захисту для них.
Із характерною для нього простотою суть зустрічі виразив Папа Франциск, кажучи: «Ми зустрілися, обнялися по‑братерськи, молилися разом, поділяли ради, надії та побоювання Христової Церкви, чий ритм серця ми відчуваємо спільно, і в яку віримо та яку відчуваємо як єдину». Безсумнівно подібні слова з’являться у спільній декларації, яку Папа з Католикосом підписують сьогодні по обіді. Отець Ломбарді зазначив, що праця над нею тривала до останньої хвилиин, а її остаточну форму ухвалили допіру сьогодні вранці.
«В кульмінаційний момент цього візиту, якого я дуже прагнув і який вже став для мене незабутнім, бажаю піднести до Господа свою вдячність, яку єднаю з піснею прослави і подяки, що піднеслася з цього вівтаря», — сказав Єпископ Рима, а тоді звернувся до Гарегіна ІІ: «Ваша Святосте, цими днями Ви відкрили мені двері свого дому і ми пізнали, “як гарно і як любо, коли брати живуть разом” (Пс 133,1)».
Посилаючись на передання про заснування Ечміадзинського осідку, Святіший Отець побажав, щоби «Єдинородний, Який зійшов на цьому місці», поблагословив цей спільний шлях і щоб Святий Дух об’єднав серця віруючих, прийшовши укріпити нас у єдності. «Нехай же Вірменська Церква звершує свій шлях у мирі, а сопричастя між нами досягне повноти. Нехай же в усіх нуртує сильне прагнення єдності, тієї єдності, яка не повинна бути ні підпорядкуванням когось комусь, ні поглинанням, але, радше, прийняттям всіх дарів, які Бог дав кожному, аби явити всьому світові велике таїнство спасіння, здійсненого Христом Господом через Святого Духа», — сказав Папа, повторюючи слова, сказані два роки тому в осідку Константинопольського православного патріарха.
Наступник святого Петра заохотив приймати повчання святих та прислухатися до голосу смиренних і вбогих, численних жертв ненависті, «які постраждали та віддали своє життя за віру». Він також заохотив бути уважними до голосу молодих поколінь, «які випрошують майбутнє, вільне від поділів минулого». «Нехай же з цього святого місця наново пошириться промінне світло, а до світла віри, яке від святого Григорія, вашого батька в Євангелії, просвітило ці землі, нехай приєднається світло любові, яка прощає на примирює», — побажав Єпископ Рима.
«Подібно до святих Апостолів, які Пасхального ранку, не зважаючи на сумніви й непевність, побігли до місця воскресіння, приваблені щасливою ранішньою зорею нової надії, також і ми, в цю неділю, йдімо за Божим покликанням до повного сопричастя, пришвидшуючи наші кроки в напрямку до нього», — закликав Папа Франциск, а тоді звернувся до Католикоса: «Тепер, Ваша Святосте, Божим іменем прошу Вас благословити мене; мене та Католицьку Церкву, благословити цей наш шлях до повної єдності».
Наприкінці Святої Літургії, в заключній молитві, Католикос Гарегін ІІ до передбачених літургійних текстів про благословення для народу і Церкви, додав також прохання про благословення для Католицької Церкви, а також попросив Святішого Отця, чиє ім’я також двічі поминалося під час богослужіння, уділити своє благословення присутнім.
Нагадаємо, що Глава ВАЦ виголосив вітальне слово наприкінці католицької Святої Меси, яку Папа напередодні відслужив у Ґюмрі.
За матеріалами: Gość Niedzielny, Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
