Питання:
Я працюю лікарем-гінекологом. Знаю, що переривання вагітності — великий гріх, але у нас немає права на відмову з мотивів совісті, доведеться просто залишити професію, а значить, позбавити мою сім'ю засобів до існування. Чи маю я право на такий крок щодо моїх близьких?
Відповідь:
Участь в скоєнні аборту відноситься до тяжких аморальних вчинків і неприпустима в жодному разі. Чи можна вважати припустимим залишатися в професії та здійснювати аборти, виправдовуючи це боргом до своєї сім'ї? Іншими словами, автор цього питання прийняв би радикальне рішення, якби не відповідальність перед близькими, що ризикують опинитися в важких матеріальних умовах. Чи можна таким чином здійснювати тяжкий гріх і злочин заради своїх близьких? Все питання зводиться саме до цієї проблеми.
Таке ж питання, власне, піднімається в енцикліці Йоана Павла II «Veritatis splendor». «Від чого ж залежить моральність вільних дій людини? — Так звучить це питання в 74 параграфі енцикліки. — Що є критерієм співвідношення людських дій з Богом? Чи є ним намір суб'єкта або обставини — особливо наслідки — його вчинків, або ж сам предмет дії? Ця проблема зазвичай називається проблемою «джерел моральності». Саме навколо неї в останні десятиліття розгорнулися нові (або запозичені з минулого) богословські та культурні напрямки, які потребують ретельного дослідження з боку Вчительського уряду Церкви.
Деякі етичні теорії, звані «телеологічними», висувають на перший план відповідність людських дій цілям, до яких прагне суб'єкт, і тих цінностей, які він хоче досягти в результаті своїх дій. Критерії оцінки моральної справедливості дії формулюються виходячи з підсумків внеморальних або доморальних благ, які стануть наслідком дії, і відповідних їм внеморальних або доморальних цінностей. Існує думка, що конкретна поведінка оцінюється як правильна або неправильна в залежності від того, чи може вона в підсумку поліпшити стан речей для всіх, кого зачіпає: поведінка в такому випадку вважалася би правильною в залежності від «максімалізаціі» добра та «мінімалізаціі» зла».
Папа дає однозначну відповідь на подібні міркування: «Такого роду теорії суперечать вченню Церкви, приписуючи собі здатність виправдовувати, тобто визнавати моральними, свідомі рішення, що призводять до вчинків, несумісних із заповідями Божественного і природного закону».
Таким чином, єдиним моральним рішенням в цьому випадку буде відмова від здійснення абортів. Добре, якщо це можливо зробити, не залишаючи професію, використовуючи існуючі правові інструменти. Якщо ж такої домовленості з керівництвом досягти не вдається, то на перше місце слід поставити вірність Богу, вірність Його закону, вписаному в серці людини, вірність Христу, невіддільну від Хреста, тобто від ситуацій, в яких християнина «розпинають» різними несправедливими обставинами.
Що стосується ризику для сім'ї, то лікарю швидше потрібно поставити інше питання: чи маю я право знищувати ненароджених дітей, здійснювати вбивства беззахисних дітей в утробі заради забезпеченості і спокою моєї власної сім'ї?
Подібна ситуація ще раз показує, як важливо для віруючих просувати право на відмову з міркувань совісті в законодавстві своїх країн.
фінансово.
Щиро дякуємо!
