На ясногурських валах стоїть людина, яка живе в простоті та достатньо відчуває слабкості свого віку, аби розповісти нам про Бога, який уподобав слабкість і простоту.
Для того, щоб зрозуміти, що сказав Папа під час Меси на Ясній Горі, достатньо звернути увагу на найчастіше повторювані ним вислови.
Ось проповідь із Ченстохови в статистиці:
слово маленький — 9 разів,
конкретний — 9,
близкість — 7
простота — 7
смирення — 5.
Природно, що ці слова з’являлися в різних формах. Цілком можливо, що цифри варіювалися би залежно від перекладу, але картина, яка виникає з цієї статистики, дуже виразна. Папа Франциск до сотень тисяч паломників, мільйонів теле- та інтернет-глядачів говорив про Бога, який уподобав малість, простоту і смиренність, Бога, дуже близького до людини й конкретного.
Немає потреби перефразовувати чи резюмувати цю мову. Нехай слова ватиканського паломника говорять самі за себе. Давайте подивимося на кілька цитат.
Про простоту народження Бога з жінки на противагу до глобального тріумфалізму:
«Отже, всупереч тому, чого ми могли би сподіватися, а може, хотіли би, — як тоді, так і сьогодні — Царство Боже приходить непомітно, воно приходить у малості, в покорі».
Про чудо в Кані Галілейській:
«Немає надзвичайного вчинку, виконаного перед натовпом, ані виступу, який би розв’язував палючу політичну проблему, таку як підпорядкування народу римському пануванню. Натомість відбувається просте чудо у малому селі, яке розвеселює святкування шлюбу анонімної молодої сім’ї».
Про Бога, який «сідає з нами до столу»:
«Бог не тримає дистанції, Він близький і конкретний, є поміж нами й турбується про нас, не вирішуючи за нас і не займаючись питаннями влади».
Про парадокс Всевишнього:
«Тому Бог нас спасає, стаючи малим, близьким і конкретним».
Про те, на кого Бог дивиться:
«Господь… воліє для себе простачків, яким об’явлене Царство — вони великі в Його очах і на них Він дивиться».
Про того, хто знає мову Бога:
«Маленькі говорять Його мовою — мовою смиренної любові, яка визволяє. Тому Бог покликує людей простих».
Про Бога, близького і дружнього:
«Господь не бажає, аби Його лякалися як могутнього й далекого володаря, Він не хоче перебувати на троні в Небі або в підручниках історії, але прагне сходити в наші щоденні події, аби йти з нами».
І про те, що все це було би неможливо без Марії:
«То Вона є сходами, якими Бог зійшов до нас, аби стати близьким і конкретним…»
У цьому місці доречно доповнити нашу виразну статистику. Слово «мати» в проповіді Папи пролунало аж 9 разів. У той же час речення, в якому він говорив про «віру, переказувану від родини до родини, від батька до сина, а особливо через матерів і бабусь, яким потрібно дуже дякувати», вірні винагородили найгучнішими оплесками. Очевидно, що тут Папа торкнувся чогось надзвичайно важливого для поляків. І видно, що він добре це розуміє.
Також не можна не згадати про подію на початку літургії. Під час окаджування вівтаря єпископ Рима спіткнувся. Між іншим, варто оцінити швидку реакцію архиєпископа Войцеха Поляка, Примаса Польщі, який побіг униз сходами і допоміг Папі підвестися. Нічого не сталося. Падіння жодним чином не вплинуло на працездатність або концентрацію головного служителя. Але сам момент слабкості, коли зіставити його зі змістом проголошеної пізніше проповіді, дуже красномовно її доповнював.
Ось на ясногурських валах стоїть людина, яка живе в простоті й відчуває слабкість свого віку, щоби католикам з усього світу говорити про Бога, який уподобав слабкість, малість і простоту. Про Бога, який є поруч із нами, так близько. Про Бога, який у конкретний спосіб приходить до людини, так, ніби просто сидить з нами за столом.
Конрад Савіцкі, Аleteia