Коментарі

Чи татуювання — це гріх? Ось що про це каже Біблія

02 Вересня 2016, 10:33 11819
тату

«Бачиш, Боже, я справді хотів бути з Тобою, я спасався навіть таким способом, як татуювання. Справжнє. Не таке, що змивається. Я серйозно; а тепер, будь ласка, впусти мене в чистилище». Власники релігійних татуювань розповідають, чому вони їх зробили.

Татуювання є суперечливим питанням серед християн. Інтернет і журнали переповнені дискусіями з цього питання. Я не хочу писати черговий текст, аби переконати когось чи спростувати чиїсь аргументи.

Є багато людей із татуюваннями з християнськими мотивами. Напевно, вони знають про суперечку навколо них, але попри це вирішили нанести їх на своє тіло. Я вирішив з’ясувати, чому вони це зробили і яке значення мають для них ці малюнки. Перш ніж щось оцінити, варто спробувати це зрозуміти.

 

Чому?


Татуювання зацікавило мене, коли я прочитав у «Men’s Health» інтерв’ю з Льюїсом Гемілтоном, автогонщиком, багаторазовим чемпіоном світу у «Формулі‑1», практикуючим католиком. Коли його запитали про його татуювання, він дав дуже сильну відповідь.

Не тільки автогонщики мають татуювання. Священики теж. Я не одного з них запитував про це. Зрештою, я поставив питання публічно в своєму профілі на Facebook. Деякі відповіді насправді зворушили мене. Я побачив, що татуювання це не обов’язково малюнок, вибраний із каталогу тільки тому, що добре виглядає, але мають для їхніх власників глибокий сенс.

Часто за ними криється дуже особиста історія, досвід віри. Це тільки своєрідна релігійна сентиментальність; вони відіграють певну роль у житті окремих людей. Вони бувають справжнім визнанням віри і можливістю поділитися нею з іншими, як у коптських християн, які отримують під час хрещення на зап’ястку татуювання хреста як видиме, публічне визнання приналежності до Ісуса. Варто прочитати ці кілька розповідей, щоби побачити світлу сторону татуювання, від якого не підноситься запах сірки, а яке, навпаки, є потужним свідченням віри.

 

Льюїс Гемілтон


Я люблю свої татуювання. Всі вони мають сенс. Я дуже віруючий, тому хотів мати релігійні зображення. На моєму плечі «П’єта» Мікеланджело, статуя Марії, яка тримає Ісуса, знятого з хреста. На передпліччі — Пресвяте Серце Ісуса. Компас на моїх грудях, бо Церква — мій компас (…).На спині у мене хрест і крила ангела: злітай, незалежно від того, як тебе кидає життя. І, звісно ж, ти знаєш, що Ісус воскрес.

 

о. Ґжеґож Крамер SJ


Я маю два витатуюваних тексти. Я зробив їх обидва після тридцяти років і після висвячення. Перший — на зап’ястку з текстом із мого приміційного образка: «Ти намовляв мене, Господи» (Єр 20, 7). Цей текст дуже багато означав і означає для мене Він говорить про те, що пов’язує мене з Богом. Відносини, іноді дуже важкі, але такі, з яких я — навіть якби хотів — не можу піти. Це не означає бути релігійним; це означає бути в дуже близьких стосунках із Любов’ю, яку я абсолютно не можу осягнути, але без якої не можу жити.

Другий напис — на правому плечі: «Бог добрий». Шрифт — це почерк о. Єжи Попелушко. Текст — суть мого Євангелія, яке я проповідую людям. З Єжи мене пов’язує (так я вважаю) дружба. Я не розлучаюся з його реліквією, дуже часто про нього розповідаю, він мене надихає. Коли я, майже через вісім років після першого татуювання, вирішив зробити друге, я знав, що це буде почерк Єжи. А текст містить усе найважливіше в Євангелії. Йоан писав: «Бог є любов». Я кажу: «Бог добрий». Тому так, бо я, навчений св. Ігнатієм, знаю і відчуваю, що Божа любов до мене та інших виражається в добрих діяннях.

Обручку з емблемою мого згромадження, хрест на грудях і колоратку я можу зняти і, чесно кажучи, іноді, як маленький хлопчик, я це роблю, тому що мені соромно, коли мої слабкості перемагають. Ці два речення з моєї шкіри я не можу зняти. Вони не тільки освіжають мою пам’ять, але іноді є й «докорами сумління». І вони також є доброю нагодою, щоби почати розмову з іншими людьми саме про те, що для мене найважливіше.

 

«Не пропустіть у цій темі: Татуювання? Прочитай, перш ніж зробити!»

 

Кароліна

 


На самому початку мого навернення я взяла голку і туш, і витатуювала на пальці «БХ» — Бог, хрест. На той час, коли я не буду відчувати Бога. Я знала про це суто теоретично, з того, що розповідали інші, що колись настане час, коли Бог трохи віддалиться. Вже рік я не відчуваю Його присутності і, виконуючи рутинні завдання, дивлюся на палець… і тримаюся.

 

Бартоломей


У мене риба на шиї, тобто Ісус, Син Божий, Спаситель. У своїй наївності я колись думав, що цей знак мене захищатиме від гріха. А ні. Гріхи з’являлися. Але сьогодні я можу сказати, що це знак моєї приналежності до Ісуса. Я належу Йому або, принаймні, хочу Йому належати. Раніше я думав, що якби я пішов із цього світу в гріху, то сказав би: «Дивись, Боже, я справді хотів бути з Тобою, я спасався навіть таким способом, як татуювання, знак Твого Сина на шиї. О, подивися, тут. Справжнє. Не таке, що змивається. Я серйозно; а зараз, будь ласка, впусти мене в чистилище».

 

З коментаря на Facebook о. Войцеха Венґжиняка, бібліста, під дискусією про татуювання


Заборона на татуювання в книзі Левіт (19, 28) була пов’язана з тим, що татуювання було знаком приналежності до інших богів, чиї імена таким чином часто писалися на тілі, — написав о. Венґжиняк. — Сьогодні, якщо татуювання не антирелігійне, то це не гріх, — так само, як не гріх голити волосся по боках бороди (див. Лев 19, 27) або багато інших біблійних правил. Татуювання із морального погляду функціонує так само, як алкоголь: усе залежить від наміру й мети використання. Натомість приписування татуюванню самому в собі зла — небезпечна єресь, оскільки закладає, що матерія може бути злом сама по собі. А це неправда. Потрібно також розуміти драму тих людей, які через татуювання відкрили дорогу дияволу. Але не можна можливість зла називати обов’язковістю. Бо це пробуджує непотрібний страх.

 

Іза


На лівій лопатці у мене хрест. В середині його мав бути портрет моєї мами, яку на моїх очах убив її співмешканець, коли мені було 12 років. Моя мама була віруючою, але не молилася й не ходила на Євхаристію в неділю. Я ж, навпаки, в дитинстві ходила до церкви дуже часто, щоби молитися за навернення мами. На жаль, не вдалося. Хрест на лопатці залишився. Я не збираюся його видаляти. Коли я думаю про нього, то вірю всім своїм серцем, що Христос виявив милосердя до моєї мами і що колись ми з нею зустрінемося в Небі. А мама завжди в моєму серці.

 

Рафал


У мене ще немає релігійних татуювань, але буде на грудях, там, де серце. Це буде хрест, оповитий терням. Чому на такому місці? Це повинно символізувати, наскільки близько до мого серця хрест. Чому оповитий терням? Кожен несе в житті хрест. Одні — легший, інші — важчий. Якби моє життя було встелене трояндами, то замість терня я витатуював би собі ці квіти. Однак шипи символізують біль, страждання, відчай. Саме це я відчуваю найчастіше. Але пори все, я перебуваю в любові й близькості Бога. Незалежно від того, наскільки важкий наш хрест, — важливо, наскільки близько він до нашого серця. І як сильно ми хочемо відкрити своє серце Ісусу. Тому саме це місце і така ідея.

 

Лукаш


У мене кілька татуювань, але перша була Мадонна з Немовлям. Чому? Тому що я християнин; тому що це нагадування мені у важкі моменти. Але найбільше задоволення мені приносить те, що я можу розмовляти з незнайомими людьми про Бога. Неважливо, що про мене думають, я можу бути божевільним, злочинцем тощо; але якщо хоч би одна людина змінить своє життя під впливом мого татуювання — я думаю, це того варте.

о. Лукаш Кахнович, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: