Монсеньйор Чарльз Поуп — декан Вашингтонської архидієцезії. Він провадить особистий щоденний блог на сайті архиєдієцезії, часто дописує в душпастриських часописах, провадить численні духовні конференції для священиків і для мирян.
На думку о. Поупа, існує 5 етапів приготування до переслідування за віру, і 5‑й етап — це вже і є самé відверте переслідування. На його думку, Америка зараз перебуває на 4‑му етапі, з прицілом на 5‑й.
Перший етап. Створення стереотипу про цільову групу.
Для створення стереотипу потрібно взяти якусь маленьку частину цільової групи, зробити з неї узагальнення й перенести його на всю цільову групу. Процес має включати спрощену і стандартизовану концепцію того, що собою являє ціла група, але усе це має бути засноване на спостережені за обмеженим зразком людей із цієї групи.
В Америці у 60-70-х роках ХХ століття у ЗМІ було створено стереотип католиків та інших християн, вірних Біблії, у карикатурному форматі: вони вірять Біблії, яка бреше; вони — затуркані, ненависники науки, лицеміри, самозакохані, старомодні, мракобіси.
Для католиків було додано додаткові звинувачення: вони мають невротичне відчуття провини і ненависть або огиду до людської сексуальності. Католицька Церква — це сексистська установа, яка наповнена священиками-педофілами і гомосексуалістами. Це авторитарна інституція, яка безнадійно застрягла в минулому і яка має занадто багато обмежувальних правил.
Створено також стереотип, ніби католики й інші біблійні християни — сумні, нудні, сердиті, мракобіси.
Для тих, хто прийняв цей стереотип, ми — сміховинна, ба навіть трагічна група, яка застрягла в забобонному минулому і не в змозі скинути «кайдани» віри.
Загальний клімат, створений такими стереотипами, закладає фундамент для другого етапу.
Етап другий. Звинувачувати цільову групу в можливих злочинах або неправомірних діях.
Мірою того, як стереотипи зростали у своїй інтенсивності, католиків та інших біблійних християн, які не прийняли культурну революцію, стали описувати як противників людської гідності й свободи, нетерпимих, сповнених ненависті, безчесних, гомофобів, реакціонерів і здебільшого просто як дуже поганих людей.
Історія Церкви описується викривлено і тенденційно, у ній більше поганого і репресивного: ми проводили насильницьку євангелізацію та інквізицію, ненавиділи Галілея і все наукове. І повна мовчанка проте, що Церква заснувала перші університети й лікарні, що багато великих учених були священиками або побожними мирянами, що Церква була найбільшим меценатом, що проповідь Євангелія створила цивілізацію — після варварського періоду роздроблення, що настав після падіння Риму.
Створюється ефект «праведного гніву» стосовно віруючих, який переростає в антикатолицький та антихристиянський фанатизм.
Третій етап. Маргіналізація цільової групи в суспільстві.
Переконавши суспільство в брехні, що Церква — це дуже погано і навіть шкідливо для людської гідності й свободи, очорнення перейшло до іншого етапу: витіснення Церкви на узбіччя суспільства.
Для секуляризованої культури релігія розглядається як щось, що має відмерти. Вона може існувати теотерично, але співайте ваші гімни в чотирьох стінах ваших церков, а віра має бути вигнана з громадського життя.
На цьому етапі стає дедалі більше неприйнятним і неприпустимим, щоби хтось прилюдно згадував Бога, публічно молився або будь-яким чином вносив свої християнські переконання в політику. Різдвяні вертепи і ялинки мають бути усунуті. А в багатьох школах навіть червоні та зелені кольори заборонені в час «зимових свят».
Не можна публічно дякувати Ісусові або навіть згадати Його. Суддя вам це заборонить силою закону. Ви можете подякувати Мадонні-співачці, але не Мадонні-Богородиці.
ЛГБТ-клуби вітаються і вони мають роздавати презервативи у місцевій середній школі, але християни мусять замовкнути. Боронь Боже побачити Біблію чи євангелізаційну брошуру в школі: «Знаєте, Церква відділена від держави…»
Четвертий етап. Криміналізація цільової групи або її діяльності.
Вже зараз американські католики та інші біблійні християни змушені в судах захищати своє право на свободу віросповідання. Дедалі більше судових позовів зараз спрямовані проти Церкви та біблійних християн, які відважуються відкрито жити своєю вірою.
Вже зараз стараються змусити католицькі лікарні робити аборти, фармацевтів — продавати абортивні таблетки, католицькі агенції зі всиновлення — підшукувати дітей одностатевим парам. 2009 року штат Коннектикут намагався регулювати структуру, організацію і діяльність католицьких парафій.
На цьому етапі деякі спроби запровадити кримінальну відповідальність за віру були успішно відкинені в судах, але це коштувало великих фінансових затрат. Цілком очевидно, що зростання кількості спроб запровадити відповідальність за християнську поведінку сигналізує про ерозію свободи віросповідання.
Багато хто з християн почуваються цілком праведними, цілком політкоректними у своїй діяльності, відокремлюючи віру від свого громадського життя.
Завершальний, п’ятий етап. Безпосереднє переслідування цільової групи.
Якщо сучасні тенденції збережуться, то доволі скоро християни, а особливо їхні провідники, зіткнуться з велетенськими штрафами і/або тюремними ув’язненнями.
В Канаді й деяких країнах Європи уже були випадки арештів католицького духовенства за «злочини, скоєні на ґрунті ненависті»: проповіді католицького вчення про те, що гомосексуальна поведінка — гріх.
У США все ще існують великі резерви свободи слова, але вже зараз видно, що існує і стійка ерозія свободи віросповідання. Багато католицьких дієцезій у США вже добре знайомі з потребою витратити чимало часу і коштів у судах, аби довести своє право на свободу віросповідання.
Зараз переслідування набирає дедалі драматичніших форм: втрата роботи, судові процеси, величезні штрафи й ув’язнення для тих, хто відмовляється підкорюватися беззаконню.
І що, ви й тепер скажете, що я — панікер?
Здається, що перших чотири етапи ми уже пройшли і на сцені з’явився п’ятий. Тому варто приготуватися.
Для тих, хто думає, що Бог цього не допустить: пам’ятайте, від першого дня християнства християн переслідували. Ісус нас не звільняє від цього. Він сам сказав, що так як Його світ зненавидів, так він ненавидітиме християн (див. Йн 15,18‑25).
І книга Одкровення каже:
«Кому призначене рабство — піде в рабство. Кому призначено померти від меча — помре від меча. На цьому засновано витривалість та надія святих» (Одкр 13, 10).
Таким чином, Господь допускає страждання і мучеництво різних ступенів заради віри. Ніхто з нас не хоче цього, але за певний час у світі дедалі агресивнішої секулярної культури переслідування зростатимуть. Але ніколи не забувайте: ті, хто страждає через свідчення віри, мають найвищу нагороду в Царстві Божому!
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
