Тонкий аромат і електромагнітний шум здивували спостерігачів цієї історичної події.
26, 27 і 28 жовтня було знято мармурову плиту, яка накривала гробницю Христа. Група вчених і духовних осіб мали доступ до місця консерваційних робіт, і тому не треба було довго чекати на різні неофіційні звіти про цю подію.
Насамперед, згадується «солодкий аромат», який виходив із могили, подібний до запаху, що є знаком присутності деяких святих. По‑друге, частина вимірювального обладнання, що використовувалося науковцями, розладналася внаслідок електромагнітних перешкод. Коли апаратуру ставили вертикально на плиту, на якій лежало тіло Христа, вона переставала діяти або функціонувати належним чином.
Марі‑Армель Больє, головний редактор журналу «Terre Sainte Magazine», мала змогу доступу до цього місця і вважає, що до питання «солодкого запаху» потрібно підходити з особливою обережністю.
Вона вважає, що стосовно запахів легко підпасти самонавіюванню; при цьому додає, що особисто вона не відчувала жодного особливого запаху. Крім того, в зв’язку з недавнім частковим розкриттям плити, яке 1809 року зробив архітектор Ніколаос Комнін, тодішній хронікер також опублікував згадку про «солодкий запах». Людям, які орієнтуються в тематиці Гробу Господнього, цей текст добре відомий, і тому існує гіпотеза самонавіювання відносно ароматичних вражень.
Електромагнітні перешкоди
Натомість журналістка набагато менше скептична щодо електромагнітних шумів, зареєстрованих апаратурою, що використовувалася в консерваційних роботах.
Один з учених, який брав безпосередню участь у роботах, офіційно підтвердив це явище. Потім з’явився коментар Антонії Маропулу, наглядачки дослідницької праці, яка стверджує: важко уявити, що хтось став би ризикувати своєю науковою репутацією, використовуючи це як рекламний трюк.
Справа стає ще загадковішою, якщо взяти до уваги підтверджене журналісткою здивування науковців при знятті плити. Виявляється, що могила знаходиться набагато глибше, ніж передбачалося. Помилки вимірювання, зроблені в раніших дослідженнях, виникли якраз унаслідок електромагнітних перешкод.
Напрошується простий висновок: усе вказує на те, що, за відсутності інших причин, плита з гробниці Христа порушила роботу вимірювального обладнання, чутливого до впливу електромагнітного поля.
У середовищі ентузіастів цієї теми висуваються різні гіпотези. Деякі з них засновані на справжніх знаннях, інші ж не дуже серйозні.
Чи це могила Христа?
Розкриття плити і знайдення каменя, на якому лежало тіло Христа, підтвердили подібність могили до єврейських надгробків з першого століття. Однак, за словами Марі-Армель Болью, це не найголовніше. «Я була би дуже рада, якби якась наукова експертиза підтвердила, що на цьому камені насправді лежало тіло Христа; але навіть якби було доведено зворотне, він не перестав би бути ознакою Воскресіння».
Ця журналістка, яка протягом 17 років живе в Єрусалимі, опинилася у винятковій групі людей, що мали привілей особистого візиту до гробниці Христа.
За її словами, «Базиліка Святого Гробу Господнього — це дивовижне місце, яке спочатку мені не сподобалося. Я очікувала побачити величний храм, а знайшла конструкцію, побудовану в дивному архітектурному стилі, яка жодною мірою не викликає думок про біблійні сцени. Немає, наприклад, слідів саду, в якому знаходилася могила».
«Тим не менш, поступово це місце ставало мені дедалі ближчим, особливо через процесії, в яких я брала участь разом із групою францисканців. Це місце набагато більше пасує для молитви, ніж для відвідувань. Завдяки допомозі одного ченця те, що здавалося недосяжним, стало моєю участю. Мені вдалося безпосередньо дістатися скелі, на якій було покладено тіло Христа. Я дуже дивно тоді почувалася, це нагадувало стан невагомості, але я зберегла в пам’яті всі деталі. Ніколи більше подібні переживання для мене в цьому місці не повторяться».
Могила вже накрита мармуровою плитою, і через зроблений в ній отвір із куленепробивним склом видно лише частину крипти.
«Але я знаю, що камінь там є. У мене раніше була звичка ставати навколішки перед могилою Христа; але після глибших роздумів я вирішила, що це недоречно, тому що там немає Христа в Його реальній присутності. Це Пресвяті Дари треба вшановувати навколішках. З іншого боку, перед порожньою гробницею Христа ми переживаємо “реальну відсутність”, аби перед цим чудом схилилося кожне коліно, на небі, на землі і під землею».
Сильвіан Доріент, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
