Отця Ернеста Сімоні катували, морили голодом. Він був засуджений до смертної кари, а потім покарання змінили на каторгу. Причина? Він закликав молитися за албанського диктатора Енвера Ходжу і голосно казав, що треба вірити в Ісуса, тому що тільки Він є життям. 88‑річний мученик Албанії нещодавно отримав головний убір кардинала від Папи Франциска.
Ця постать привертає найбільшу увагу серед 17 нових кардиналів. Єдиний священик без титулу єпископа! Він входить до складу Колегії кардиналів, але з огляду на свій вік не зможе віддати свій голос на наступному конклаві. Однак Папа Франциск хотів його призначення. Він розглядає його як «данину страждань Албанії за часів комуністичного переслідування» та «знак визнання для Церкви і священиків в усьому світі, які сьогодні страждають від переслідувань і мужньо тримаються Христа». Історію о. Ернеста Святіший Отець почув два роки тому під час короткого візиту до Албанії, і вона облетіла весь світ завдяки одній фотографії.
Сльози Папи
Цей знімок зроблений 21 вересня 2014 року в Тирані, столиці Албанії. На ньому Франциск міцно обіймає албанця похилого віку. «Папа Берґольйо плакав. Він не зміг приховати сліз, коли повертався до великої групи священиків, ченців і черниць, які мовчки спостерігали за цією сценою», — розповідає свідок цієї події, ватиканіст Андреа Торньєллі. Хоча він і часто бачить «вживу» емоції на обличчі Франциска, та цього разу, як він стверджує, емоції Папи досягли апогею. Папа, як видно на фото, тримає окуляри в руці. Він змушений був їх зняти, щоб витерти мокрі очі.
Отець Ернест за хвилину до цього сказав: «Усе почалося на Різдво 1963 року. Поліція прийшла за мною під час Пастирки.
З церкви мене привезли до тюремного ізолятора, де в нелюдських умовах я жив три місяці. Зв’язаного, мене викликали на допит. Слідчий сказав мені: “Тебе повісять, бо ти говорив людям, що помремо за Христа, якщо це буде необхідно”. Наручники так сильно стискали мої зап’ястки, що серце переставало битися і я майже вмирав. Вони хотіли, щоб я виступив проти Церкви і церковної ієрархії. Я відмовився. Через тортури я впав майже мертвий. Коли вони це побачили, то звільнили мене. Господь хотів, щоб я ще жив». Однак незабаром, священик почув смертний вирок. Одним з обвинувачень, які йому пред’явили, був факт відправи Святої Меси за вбитого в той час президента США Джона Кеннеді. «Я відправив Месу відповідно до вказівок Павла VI», — продовжив албанський священик. Він розповідав, що його морили голодом, припалювали, били до крові.
До камери також потрапив один із його друзів. Він мав шпигувати за о. Ернестом. Оскільки священик повторював: «Ісус учив любити ворогів і прощати їх», і що «ми повинні дбати про благо інших людей, народу», страту замінили на примусові роботи. В каменоломні тендітної статури священик мусив металевою палицею, що важила близько 20 кг, сортувати каміння. В копальні він спускався у темні підземелля, тунелі, пробиті в скелях. За кожну погано виконану роботу було покарання. «Найбільше боляче було, коли били по п’ятах поліцейською палицею». Священик згадував далі: «У в’язниці я відправляв Месу латиною по пам’яті. Причастя роздавав таємно. Гостії пік потай на невеликих газових пальниках, які ми використовували під час роботи. Я відкладав убік частинки сухої деревини і з них розпалював вогонь, коли не було доступу до пальників. Вино замінив виноградним соком, який чавив пальцями з невеликих грон винограду. Взимку рідні таємно передавали мені вино».
Отець Сімоні був духовним батьком багатьох ув’язнених. «Я знав, що ризикував життям, але повторював: “Господь мій пастир, нічого мені не бракуватиме”. Коли священик закінчив розповідь, у заповненому вщент албанському кафедральному соборі запала глибока тиша. Сивий, вже дещо згорблений священик підійшов до Папи і став навколішки. Франциск негайно підвів його, поцілував руки священика, уперся своїм чолом у його, а потім міцно стиснув в обіймах. Так вони стояли якийсь час. На борту літака на зворотному шляху з Албанії Святіший Отець зізнався: «Це дуже сильний досвід: почути, як сам мученик розповідає про свої страждання».
Як дуб
Албанська преса порівняла історію албанського священика з історією поляка, о. Попєлушко. З тією різницею, що о. Ернест іще живий і має за плечима 25 років тяжких випробувань. Він народився 18 жовтня 1928 р в Трошані, невеликому селі недалеко від Шкодри, у глибоко релігійній сім’ї. Щоби стати священиком, вступив до коледжу францисканців 10‑річним хлопчиком. Шість років по тому до влади в Албанії прийшов Енвер Ходжа, який раніше очолював рух опору. Комуніст оголосив Албанію «першою атеїстичною країною в світі». Він був одержимий ідеєю знищити релігію, переслідував християн, православних і мусульман. Ходжа наказав закрити дві з половиною тисячі місць відправлення культу різних віросповідань. За наказом диктатора бульдозерами було знищено цвинтарі, спалювали екземпляри Святого Письма, які поліція знаходила під час брутальних нічних обшуків. Знищували розарії, ламали хрести. Протягом 50 років переслідувань в Албанії було вбито за віру 100 тисяч чоловік, близько мільйона були відправлені до в’язниць і концентраційних таборів.
Найбільше комуністи знущалися над кліром. 1948 року вони вдерлися до францисканського монастиря, де жив Ернест Сімоні. Келії монахів перетворили в катівні й тюрму. 20‑річний Ернест за наказом комуністів був змушений покинути гірське село, де працював викладачем. Однак він завзято євангелізував. З примусу відбув важку військову службу. В кінці 1950‑х у підпіллі закінчив навчання з богослов’я і був висвячений у сан священика. Слухняний єпископу, служив дієцезіяльним священиком, однак у душі залишився францисканцем. Після арешту був двічі засуджений на гротескних процесах до смертної кари. 1973 року вирок знову замінили на тяжку працю. Комуністи Ходжі вбили тоді після жорстоких тортур п’ятьох із шести албанських єпископів, 115 із 200 священиків і 150 черниць.
Але 4 листопада 1990 року настав перелом. Через п’ять років після смерті Ходжі майже 50 тисяч віруючих прийшли на кладовище в Шкодері. Вперше за майже півстоліття відслужили публічну Месу. Три роки по тому Папа Йоан Павло II благословив перший камінь фундаменту храму Матері Божої Доброї Поради.
«В Албанії віра ніколи не згасала. Коли бракувало священиків, батьки самі хрестили дітей, благословляли шлюб. (…) Таємно святкували Різдво і Великдень. Попри заборону давати дітям християнські імена, у школі використовували світські імена, а вдома — від хрещення», — сказав кардинал Анджело Амато за два тижні до того в Шкодері. Тоді було винесено до слави вівтаря 38 мучеників, переслідуваних режимом Ходжі. «Перед смертю, як і розстріляні на кладовищі в Шкодері єзуїти о. Ян Фаусті та Даніель Даяні, вигукували: “Хай живе Христос Цар і Албанія!” (…) Албанська Церква, як багатовіковий дуб, що не піддається впливу вітрів і штормів історії, але живе, міцно вкорінена у вірі в Христа», — згадував кардинал Амато.
Ти мученик
Отець Сімоні — єдиний живий мученик Албанії. Нещодавно помер передостанній, о. Мікель Коліджі. Не раз засуджений на смерть, ув’язнений на 38 років, у 92 роки Папа Йоан Павло II надав йому титул кардинала. Так само, як і о. Сімоні, о. Коліджі розповів свою історію перед Папою. Через три роки після падіння режиму Папа Йоан Павло II висвятив чотирьох єпископів у соборі в Шкодері — в місці, яке режим перетворив на стадіон. На знімках поряд зі святим Папою стоїть свята Мати Тереза з Калькутти. Вони обоє слухали свідків із таким же зворушенням, як Папа Франциск зараз о. Ернеста. «Коли настала свобода, Господь допоміг мені служити в ряді сіл, аби примирити багатьох людей, що прагнули помсти», — сказав о. Сімоні перед Святішим Отцем з Аргентини. «Багато людей завдяки хресту Христа викинули ненависть зі своїх сердець». «Я пам’ятаю, що ти сказав у Тирані. Ти мученик!» — звернувся до о. Ернеста Папа півтора роки по тому, під час аудієнції в квітні 2016 року. Отець Сімоні прибув до Рима для презентації книжки про своє життя. Міммо Муоло, ватиканіст журналу «Avvenire», переплів у ній життя о. Сімоні та мучеництво Албанії. Над Тибром знову рознеслася звістка про отця Ернеста. Що він хоче сказати молоді? «Найсвятіше — це вірність у шлюбі». А про діалог між релігіями, як свідок спільного життя мусульман і християн в Албанії? (60 % населення тут сповідує іслам, але мусульмани вчаться в єзуїтських школах, а найбільша гордість країни сьогодні — католицька свята, Мати Тереза з Калькутти). Сучасний мученик відповів: «Ісус каже нам невпинно молитися, молитися до Діви Марії. Одні за одних. Тому що все може в нас Святий Дух».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
