Тринадцятого березня минає чотири роки з моменту обрання аргентинського кардинала Хорхе Маріо Берґольйо на Папу. Франциск руйнує пасторальні звички і схеми мислення. Він робить це, показуючи — словом і стилем дій — первісну свіжість Євангелія, яке здатне захопити також і невіруючих.
Про те, як він уявляє папське служіння, майбутній Папа Франциск говорив ще як архиєпископ Буенос‑Айреса під час засідань кардиналів, які готували конклав у березні 2013 р. Він переконував тоді, що Церква повинна вийти за межі своїх власних огорож на всякого роду «периферії»: соціальні, церковні та екзистенціальні. «Егоцентрична Церква плекає право затримати Ісуса для себе і не дозволяє, щоби Він пішов до інших», — діагностував майбутній папа. Тому він постійно закликає — підтверджуючи це власним прикладом — проявляти Боже милосердя не тільки до хворих і бідних, а й до людей загублених, зранених, тих, що перебувають у тривалому стані гріха, далеких від Церкви і віри в Бога.
Пастирське навернення
Папа прагне Церкви, в якій кожен — священик і мирянин — є учнем і місіонером Христа. «Я мрію про місійний вибір, який здатен перемінити все так, щоби звичаї, стилі, розклад занять, мова і всі церковні структури швидше стали би відповідним каналом для євангелізації сучасного світу, ніж для збереження статус‑кво», — писав Папа Франциск у своєму апостольському напоумленні «Evangelii Gaudium».
Церква повинна бути в «постійному стані місії». Це вимагає відмови від комфортного переконання, що «завжди так робилося». Адже щоразу, «коли ми намагаємося повернутися до витоків і відновити первісну свіжість Євангелія, з’являються нові дороги, творчі методи, інші форми вираження, більш красномовні знаки, слова з новим значенням для сучасного світу».
Франциск пропонує, щоби з вівтаря говорилося швидше про благодать, ніж про закон, швидше про Ісуса, ніж про Церкву, швидше про Слово Боже, ніж про Папу… Йдеться про вираження незмінних істин у такий спосіб, який дозволяє пригорнутися до них серцем.
Будь‑які церковні структури повинні стати більш місійними. Таким чином Папа закликає їх «увійти в певний процес розпізнання, очищення і реформи». Крім того, папство і центральні структури Вселенської Церкви також покликані до такого навернення. Це перегукується з ідеєю св. Йоана Павла II, яку він висловив у 1995 році, знайти новий спосіб реалізації примату.
Енцикліки
Папа Франциск написав за час свого понтифікату дві енцикліки. Перша, «Lumen Fidei» («Світло віри»), була підготовлена ще Бенедиктом XVI. Вона була задумана як завершення триптиха енциклік про віру, надію ( «Spe Salvi») і любов ( «Deus Caritas Est»). Франциск її доповнив і завершив. У підсумку енцикліка була написана, за словами Папи Франциска, у «чотири руки». В ній обговорюється феномен віри, описується, чим вона є і вказується на обов'язок передавати віру: в Церкві і через Церкву, а також показується, яким чином віра сприяє зміцненню соціальних і родинних відносин і яка її роль в таких особливих ситуаціях, як хвороба або страждання.
Першою незалежною енциклікою Франциска стала «Laudato si» («Будь прославлений») — перша в історії енцикліка, повністю присвячена захисту довкілля. Новизна цієї «екологічної суми» полягає в представленні проблематики охорони навколишнього середовища, зміни клімату і відповідального використання ресурсів Землі не тільки в світлі Божого слова і соціального вчення Церкви, а й на підставі наукових даних.
Папа закликав до «екологічного навернення». Запропонував «людську екологію», тобто «необхідний взаємозв'язок життя людини і морального закону, вписаного в його природу. Тому він підкреслив, що «захист природи не може бути узгоджений з виправданням абортів» і розкритикував екологічні рухи, які провадять боротьбу за захист природи, не застосовуючи ті ж самі принципи до людського життя.
Він також зазначив, що екологічна проблематика є насправді проблематикою соціальною. У першу чергу страждають від змін клімату люди бідні, які найменше до них причетні. Папа розкритикував модель розвитку, засновану на збільшенні споживання, що на практиці штовхає світ до саморуйнування. Він також вказав можливі способи, які допоможуть уникнути цього. Одним з них є згода на деяке уповільнення розвитку в багатших регіонах світу для підтримки «здорового зростання» в іншому місці. Це заклик до солідарності згідно з принципом прагнення загального блага.
Сім'я і біженці
Крім вищезгаданого апостольського напоумлення «Evangelii Gaudium» великий резонанс викликала інша його адгортація — «Amoris laetitia» («Радість любові»), оголошена після двох засідань Синоду єпископів у справах сім'ї. Папа представив у ній вчення Церкви про шлюб і сім'ю та дав пастирські настанови. Він вказав на необхідність належної підготовки до укладення Таїнства Шлюбу, а також подальшого супроводу в перші роки спільного життя, зокрема, досвідченими подружжями.
Папа зобов’язав духовенство супроводжувати людей розлучених, чий шлюб розпався. Він нагадав, що розлучені, які одружилися повторно, є частиною Церкви. Також Франциск наголосив на необхідності діалогу з людьми, що живуть у цивільних зв’язках або без жодних формальних зв'язків, спрямованого «до повноти шлюбу і сім'ї у світлі Євангелія». Він зазначив, що необхідно враховувати в душпастирстві те, що кожна людина розвивається повільно, поступово реалізуючи Божі дари і вимоги любові в своєму житті. Святіший Отець рекомендував розпізнавати «нерегулярні ситуації», зазначивши, однак, що при цьому не можуть «ігноруватися вимоги істини і любові Євангелія, запропоновані Церквою». Розпізнавання окремих випадків повинно враховувати те, що «оскільки ступінь відповідальності не однаковий в кожному випадку, то наслідки цієї норми не обов'язково будуть подібними». Водночас він зазначив, що це може також стосуватися сакраментальної дисципліни, «бо після розпізнавання можна визнати, що в конкретній ситуації немає серйозної вини».
У тому ж дусі Франциск спростив і прискорив канонічний процес визнання шлюбу недійсним, дотримуючись при цьому принципу нерозривності шлюбу.
Однією з основних турбот Святішого Отця є доля біженців, особливо з країн Близького Сходу та Африки, які втікають від війни і голоду. Виявом цього був не тільки візит на Лампедузу й Лесбос, а і його заклик до кожної парафії, до кожної чернечого згромадження і кожного санктуарія в Європі прийняти сім'ю біженців. Сам Папа дав приклад цього, коли допоміг кільком сім’ям біженців з табору на Лесбосі перебратися до Рима, де їх прийняла Спільнота св. Егідія.
Папа милосердя
Одна з провідних тем цього понтифікату — милосердя. Папа підкреслює, що Церква відкрита для всіх, хто хоче прийти до неї, що достатньо лише прагнення Божого пробачення, аби отримати його. Бог «чекає, поки ми покажемо Йому хоча б (…) маленький просвіт, щоби Він міг діяти в нас своїм пробаченням, своєю благодаттю. Тільки той, кого доторкнулася, огорнула ніжність Його милосердя, знає насправді Господа», — каже Франциск. Він указує на те, що «Церква існує не для того, аби судити, а щоб зробити можливою цю зустріч із любов’ю, якою є Боже милосердя, що проникає до глибини душі. Аби це могло статися, потрібно вийти. Вийти з церков і парафій, вийти і піти шукати людей там, де вони живуть, де вони страждають, де надіються».
З милосердям пов'язана найважливіша пастирська ініціатива Франциска — Надзвичайний Святий Рік Милосердя, який розпочався 8 грудня 2015 року і завершився 20 листопада 2016 р. Він проходив під гаслом «Милосердні, як Отець» не тільки в Римі, але і в усіх дієцезіях світу, де також були відчинені Святі двері — Брами Милосердя. Святіший Отець розіслав по всьому світу 1071 священика‑місіонера милосердя, яким дав владу відпущення гріхів, що входять до компетенції Апостольської Столиці, й довірив проголошувати «радість пробачення». Він також дозволив усім священикам відпускати гріх аборту.
Папські реформи
Але вісімдесятирічний Папа займається не тільки навчанням і зміною ментальності людей Церкви. Він також має значні досягнення. Крім іншого, він закінчив розпочату папою Бенедиктом XVI реформу фінансів Ватикану. Також змінив спосіб управління економічними структурами — створив Раду і Секретаріат у справах економіки, а також посаду Генерального аудитора та Комітет фінансової безпеки, завдання якого — координація діяльності в галузі попередження і боротьби з відмиванням брудних грошей. Це було спрямовано на поліпшення координації і нагляду, більшої прозорості та кращого контролю витрат відповідно до стандартів, що діють в фінансовому світі, що також дозволяє більш ефективно використовувати наявні ресурси.
Буквально через місяць після свого обрання Франциск створив Раду кардиналів, яка допомагає йому управляти Церквою. Три роки по тому це призвело до створення двох нових дикастеріїв, які об'єднують повноваження кількох раніше існуючих. Так у вересні 2016 року було засновано Дикастерій у справах мирян, сім'ї та життя, який прийняв на себе завдання Папських рад у справах мирян і у справах сім’ї. Він має працювати в тісному контакті з Папською академією захисту життя. Своєю чергою, 1 січня 2017 року розпочав свою роботу Дикастерій з інтегрального розвитку людини. Він включає в себе повноваження попередніх Папських рад: «Iustitia et Pax», «Cor unum», душпастирської опіки мігрантів і подорожніх, а також у справах душпастирства служби охорони здоров'я. Відділом мігрантів нового дикастерію керує особисто Франциск.
Однак, важлива не сама зміна структур. Папа хоче, щоби Курія і всі співробітники Ватикану давали послідовне свідчення Євангелія, для чого потрібно покінчити з кар'єризмом і прагненням влади — підкреслив кардинал Жеральд Лакруа з Канади.
«Ні» педофілії!
Папа Франциск також продовжує від останніх років понтифікату Іоанна Павла ІI боротьбу з педофілією в Церкві. Насамперед для нього важливий захист людей, які в минулому були жертвами насильства, допомога їм, проведення розслідувань щодо винних, а також участі конференцій єпископату в формулюванні та актуалізації необхідних рекомендацій у цій галузі, такій важливій для свідчення і правдивості Церкви. Цьому сприяли зміни в Кримінальному кодексі Держави Ватикан, в якому, серед іншого, збільшено до 12 років термін ув'язнення за сексуальні зловживання щодо неповнолітніх. Також було створено Папську комісію у справах захисту неповнолітніх, яка консультує Папу з питань, що стосуються участі Святого Престолу в захисті дітей і молоді, та пастирської турботи про постраждалих від сексуальних зловживань з боку священиків.
Франциск ввів кримінальні санкції для єпископів, які приховують сексуальне використання духовенством неповнолітніх. Він також вирішив створити в рамках Конгрегації віровчення судовий відділ із власним персоналом, який розглядатиме справи єпископів, що не запобігли зловживанням щодо неповнолітніх. Починаючи з 2001 р. Конгрегація вже займається звинуваченнями духовенства в сексуальних зловживаннях щодо неповнолітніх; ці справи стікаються з усього світу. Проте основна увага скерована на проведення розслідувань і процесів у цих справах, а також на покарання винних.
Понтифікат Папи Франциска триває всього чотири роки. Тому можна очікувати від нього ще багато несподіванок.
Переклад CREDO за матеріалами: Павел Белінський, Stacja7.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
