Останнім етапом Апостольського візиту Папи Франциска до Єгипту були відвідини патріаршої семінарії Коптської Католицької Церкви, де навчається приблизно 30 семінаристів, здобуваючи відповідну богословську освіту.
У семінарії відбулась зустріч Святішого Отця зі священиками, ченцями, черницями та семінаристами. У зустрічі, яка пройшла у формі Літургії Слова, взяло участь понад 1500 богопосвячених осіб, які з цієї нагоди відновили свої чернечі обіти.
Папа Франциск закликав духовенство і ченців Єгипту наслідувати приклад святих подвижників цієї землі: святого Павла Пустельника, святого Антонія та інших святих.
Богопосвячені особи «маленького католицького кораблика в Єгипті, разом із нашими братами-православними, це та закваска, яку Бог приготував для цієї благословенної землі, аби на ній зростало Його Царство», — так це назвав Франциск.
«Не бійтеся щоденного тягаря, тягаря складних умов, через які дехто з вас мусить пройти. Ми шануємо Святий Хрест, знаряддя і знак нашого спасіння, — підкреслив Папа. — Хто втікає від Хреста, той втікає від Воскресіння!» Він закликав «вірити, свідчити істину, сіяти й вирощувати, не чекаючи врожаю».
Папа назвав католицьке духовенство Єгипту «доброю сіллю», «світлом і сіллю цього суспільства», «локомотивом», який тягне у напрямку мети весь поїзд, «сіячами надії, будівничими мостів та працівниками діалогу та згоди».
Святіший Отець звернув увагу богопосвячених осіб на спокуси, які можуть викликати в їхньому житті знеохоту, зневіру, песимізм. Серед них він підкреслив спокусу йти за течією, а не вести за собою, уникаючи лідерської ролі; постійно скаржитись і нарікати; займатися плітками та піддатись спокусам заздрості, прагнення порівнювати себе з іншими, спокусам «фараонства», тобто закам’янілості серця до Бога і до ближніх, індивідуалізму, жити згідно з приказкою «після нас хоч потоп». Ще одна спокуса — це жити без компаса і без мети, розділяючи своє серце між Богом та світським життям.
«Що більше ми вкорінені у Христі, то більше ми живі й плідні!» — сказав на завершення Папа. Від якості духовного життя богопосвячених осіб, додав він, залежить якість їхньої посвяченості. Франциск закликав черпати натхнення з прикладів життя численних пустельників, які саме на території Єгипту дали початок монастичному (відосібненому задля Бога) життю. «Так і ви зможете бути світлом і сіллю, причиною спасіння для самих себе та всіх інших, віруючих і невіруючих, а особливо для цих останніх, потребуючих, покинутих і відчужених», — наголосив Святіший Отець.
Глава Вселенської Церкви віддав богопосвячених, усю країну та мешканців Єгипту під покров Пресвятої Родини.
Після цієї зустрічі Святіший Отець одразу ж поїхав в аеропорт, звідки вилетів до Рима. Це був останній пункт програми його єгипетської подорожі та останні слова, звернені до тих людей — а також, завдяки увазі ЗМІ, до всіх людей світу. До всіх, хто би хотів його почути…
Так, Папа дякував єгипетським духовним і богопосвяченим за велике служіння. Але також говорив їм про спокуси. Цей абзац варто ще раз (або й не раз) перечитати і взяти до уваги, а декому й зробити на цій підставі іспит совісті.
Однак, справді, — як зазначає польський журналіст Анджей Мацура, — хто ми такі, аби вказувати людям на їхні слабкості. Варто натомість побачити різнорівневість папського візиту і промов. Одне діло — те, що Єпископ Рима говорив до богопосвячених, як він їх вчив і до чого закликав. А друге діло — це важливість самого факту, що Папа прибув туди, що Папа з ними перебував. Сама ця зустріч здатна зміцнити віру більше, ніж мудрі катехизи, побожні книжки чи статті в інтернеті…
Це ще одне «мале стадо», до якого подався нинішній Папа. Причому це саме те «мале стадо», яке нині вимушене щодня давати чітке свідчення своєї віри. Добре, що Папа побув із ним, а вони з Папою. Добре, що вони відчули себе дооціненими, поміченими. Добре, що світ побачив те, що вони живуть, люблять Христа, навіть якщо ця віра їм дорого коштує. Для нас, які нерідко шукаємо собі «комфорту» у вірі, це, зрештою, засоромливе… Тому що показує нам з усією очевидністю: якщо серед нас віра занепадає, то зовсім не тому, що нас переслідують і винищують. А просто вище за Христа «спокійні» християни здатні ставити самих себе.
Переклад CREDO за матеріалами: Радіо Ватикану, Ватыканскае радыё, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
