Я з сім’ї, де тато — фарисей, мама — християнка-язичниця, брат — атеїст. Дуже багато наробила помилок, завдала шкоди собі, бо мене ніхто не виховував.
Мама — заробітчанка, тато був при посаді — друзі, алкоголь, коханки, і зрештою повна деградація. Ніхто ніколи мною не цікавився, зате купляли свою відсутність грішми. Жила, не знаючи відмов, гроші зробили своє: гулянки, п’янки, непотрібні компанії, стосунки з непотрібними людьми, інтим. Так мене вчили, що чоловік має «пасувати» у ліжку, і пробувати треба всіх, із ким зустрічаєшся. Це призвело до трагедії: у 26 років стався серйозний нервовий зрив.
Я все переосмислила. Сама собі стала бридкою, після чого моя зневіра до Бога пропала. Зараз мені дуже близька притча про блудного сина, який нагулявся і навернувся — щось схоже на мене. Я шукала причину, чому так жила, чому так чинила?! — і знайшла. Усі печалі, весь біль, усі неприємності я створила собі сама, нікого не виню.
Я змінилася, відмовилася від усієї цієї розпусти і бридоти, — і змінилося життя. Сповідь, святе Причастя, практикування духовного життя, церква, молитва насправді дуже змінюють, хоч і це дається не просто, бо є багато перешкод. Але я вірю, і чомусь більш ніж переконана, що ці всі хибні дороги дав мені побачити Бог, щоб я таки зрозуміла і навернулася до Нього.
Всі думають, ніби після нервового зриву у мене «поїхав дах», бо, кажуть, дуже «вдарилася в релігію», — з чим я не погоджуюся. Більша половина друзів пропала, бо я вже їм нецікава, не грішу так, як вони; батьки думають, що тут проблеми з психікою і «такими темпами до монастиря недалеко». Хлопці, з якими знайомлюся, не розуміють, як можна було колись зустрічатися і мати секс, а тепер у нових стосунках — почати все з чистої сторінки і жити за заповідями Божими.
Якби людина могла змінити минуле! Але, на жаль, цього зробити неможливо. Тому я себе вибачила, цю страшну чорну книгу закрила і викинула, й розпочала життя з чистої сторінки.
Читачка