Ще з середини минулого століття не затихає галас навколо морально-релігійного аспекту татуювань. Біблійні цитати, які складно сприйняти однозначно, ще більше розпалювали розбіжності в поглядах протилежних сторін.
Ми намагалися розібратися з усіма нюансами цієї делікатної теми та з`ясували, чи можливо дійти якогось правильного рішення, пише Дивенсвіт.
Витончені візерунки, влучні вислови, цитати, дивакуваті зображення чудернацьких звірів тощо — не перелік об`єктів зі шкільної чернетки, а найзвичніші мотиви популярних татуювань. Разом із науковим прогресом, поглибленням демократизації суспільства, модою на брекети та каву в паперових стаканчиках епоха міленіалів принесла відродження (на цей раз із ще більшою інтенсивністю) натільного живопису. В той час, як у ХХ ст. татуювання сприймалося в першу чергу як засіб виділитися з натовпу, то зараз розуміння цього феномену змістилося в бік більш інтимного та особистісного трактування.
Читайте також: Татуювання? Прочитай, перш ніж зробити!
Проте в християнських поглядах на процес втручання в шкірну цілісність здавна існували розбіжності. Хоча загальновідома цитата з книги Левит «І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите собі наколеного напису. Я — Господь!» (19:2), складно вважати її канонічною. Бо, по-перше, від виконання наказів зі Старого Завіту християни звільнені, а, по-друге, контекст цієї фрази докорінно відрізняється від сучасного трактування татуювань. Оскільки у цитаті йдеться про зображення мотивів як акту ідолопоклонства у класичному його розумінні, то вважати даний вислів однозначною забороною татуювань було би перекручуванням біблійних посилань.
Читайте також: Чи татуювання — це гріх? Ось що про це каже Біблія
«…Тату може насправді виступати виразником бажання людини втекти від реальності і заховатися у світ ефемерного, ілюзорного».
Аби сформулювати комплексну відповідь на це запитання, потрібно взяти до уваги ще ряд факторів.
Потреба. Варто замислитися, чи не є радикальне бажання видозмінити зовнішність симптомом крайньої психологічної вразливості та нестійкості? У такому ж випадку нераціональне обґрунтування необхідності нанесення тату буде всього лише спробою втекти від реальності, проблем, плутанини; знайти підтримку та впевненість в ефемерному, ілюзорному. Наділення натільного живопису такими ознаками за згаданих обставин дійсно свідчитиме про повернення до першопочатків цього феномену. Тобто коли люди прагнуть татуювань, аби відшукати в них самоствердження, це граничить із гріхом ідолопоклонства та навіть наділення себе божественними ознаками.
«У випадку, якщо бажання нанесення натільних зображень — патологія особистості, шукати спокою та впевненості потрібно у Бозі та Божих істинах, а не у трансформації тіла».
«За своєю подобою…». Оскільки в Біблії відсутні однозначні та чіткі свідчення щодо заборони або дозволу на татуювання, чи існують інші вказівки, які допомагають зорієнтуватися у цій темі? Чи ми вільні розпоряджатися нашим тілом у будь-який спосіб, як нам заманеться? Відомо, що людська плоть — витвір Божий. У Першому посланні до коринтян, вірш 19-20 говориться: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви». Біблія дає чітке розуміння: тіло — плід праці самого Бога і не може бути деформованим чи видозміненим. На жаль, деякі люди так захопилися трасформацією своєї зовнішності, що уподібнилися виглядом до представників тваринного світу або навіть позаземного. Ми повинні запитати себе: до якої міри можемо втручатися в тіло — так, щоб не спотворити краси людських форм, даних нам самим Богом.
Читайте також: Папа написав вступ до альбому про… татуювання
фінансово.
Щиро дякуємо!
