Відомий французький кінорежисер Жан-Люк Ґодар сказав: «Кіно мене цікавить тим, що воно здатне бути трохи всім на світі. Це живопис, який може бути почутим як музика».
Про релігійні та духовні мотиви у європейському й світовому кіно, відомих режисерів, які висвітлювали філософські цінності моралі у своїх кінокартинах, про релігійну пропаганду в мистецтві, сатиру на християнство тощо — в ексклюзивному інтерв’ю зі Станіславом Тарасенком, арт-директором «Кінопалацу» у місті Львові, яке підготувала Лідія Батіг, ДивенСвіт.
— Розкажіть, будь ласка, як виникло Ваше зацікавлення кінематографом? Наскільки тісно Ваше життя переплетене із цим видом творчості?
— Кінематографом я захоплювався з юних років. Але й іншими видами культури та мистецтва теж: літературою, музикою, філософією, релігією. По-справжньому осмислено почав дивитися фільми з 14-15 років: Стенлі Кубрик, Вонг Карвай, американська класика, японське кіно.
Все моє життя, на сьогоднішній момент, пов’язане з кінематографом. Я працюю у львівському кінотеатрі «Кінопалац», є куратором кіноклубу, випускаю щотижневі подкасти «Кіноведы», читаю лекції, пишу рецензії…
«Не завжди ці фільми безпосередньо про християнство, однак вони можуть бути присвячені християнським цінностям»
— Станіславе, на Вашу думку, чи повноцінно сучасний кінематограф розкриває тему релігії, зокрема християнства? Наскільки суперечливою ця тема є для європейського та світового кіно?
— Звісно, є величезна кількість фільмів, які так чи інакше висвітлюють християнську тематику. Не завжди ці фільми безпосередньо про християнство, однак вони можуть бути присвячені християнським цінностям, моралі, добру, смиренню, любові тощо. Прекрасні приклади таких кінострічок — «Два дні, одна ніч» братів Дарденн або «Леді Берд» Грети Гервіг.
— Чи можете назвати режисерів, які, на Вашу думку, якнайкраще розкривають питання духовності у своїх кінокартинах, незалежно від свого віросповідання?
— Так, є режисери, яких цікавить релігія і / або духовний світ людини. Їх чимало. Наприклад: Хаяо Міядзакі, Сатьяджит Рай, Акіра Куросава, Террі Гілліам, Карл Теодор Дреєр, Андрій Тарковський, Луїс Бунюель та інші.
— Зараз є багато фільмів, які нав’язують глядачам певний релігійний світогляд. Наскільки така радикальна духовність може бути небезпечною?
— Якщо Ви маєте на увазі пропагандистське кіно, завдання якого — переконати глядача, ніби одна релігія хороша, а інша погана, або що такі-то люди погані, а ті хороші, — навіть не можу згадати таких фільмів. Вони мене абсолютно не цікавлять. Фільми, які розкривають духовні цінності – це цікаво. Але фільми, які їх нав’язують, — боронь Боже!
«Пропагандистські фільми мене абсолютно не цікавлять»
— Наскільки етично висвітлювати релігійні питання у фільмах у сатиричному та саркастичному ключі?
— Обов’язково! Необхідно! Першочергово! Запам’ятайте найважливіше правило: якщо ви не здатні посміятися над самим собою (як це робили, між іншим, майже всі духовні отці і майстри), значить ваше его проковтнуло вас із головою. Релігія — як і все на нашій грішній землі — схильна до згубного людського впливу. Є священики, які поводяться огидно, є церкви, які проповідують брехню. Це справді так. То невже не можна про це говорити?
Обов’язково подивіться фільм «Буття Браяна за Монті Пайтоном» — імовірно, це найбільша сатира на те, як деякі люди сприймають християнство, як вони його трактують і спаплюжують. Про це слід говорити. І говорити в повний голос. І в той же час творці фільму сказали приголомшливі слова: «Ми щиросердно не розуміємо, як можна сміятися над Ісусом. Він говорив абсолютно правильні речі: що потрібно допомагати ближнім, бути скромним, не брехати і так далі. Біда в тому, що деякі люди трактують це як завгодно і перетворюють живу віру в схоластичний догмат, а деякі — готові вбити вас або покалічити лише за те, що ви з ними не згідні».
Ну і найважливіше: навіть якщо буде знято фільм, який принижує релігію, сміється над нею, чи це означає, що він може нашкодити вірі? Якщо може, то така віра нічого не варта. Справжній вірі не можна нашкодити нічим, тим більше — сатиричним фільмом.
«Одні з найбільш улюблених мною фільмів про віру, з глибоким розумінням релігії, знімали атеїсти»
— Порадьте, будь ласка, нашим читачам кілька фільмів, які вважаєте найкращими в контексті релігії (юдаїзму, християнства, ісламу, буддизму тощо) чи навіть міжрелігійного діалогу.
— Так уже склалось, що одні з найбільш улюблених мною фільмів про віру, з глибоким розумінням релігії, знімали атеїсти. Дивний і шалено цікавий парадокс. З мого погляду, одним із найкращих фільмів про католицизм є «Леон Морен, священик» Жана-П’єра Мельвіля. У цій кінокартині — найпростішими словами, устами Жана-Поля Бельмондо — пояснюється суть християнства і священства. Те, що величезна кількість людей не знає або не розуміє, — тут подається вкрай зрозуміло. Ще назову «Амінь» Коста-Гавраса, «Голгофу» Джона Макдонаха, «Вірідіану» і — обов’язково до перегляду! — «Симеона-стовпника» Луїса Бунюеля, «Острів» Павла Лунгіна, «Святошу» Сатьяджіта Рая.
Окремо хочеться сказати про фільми, які передають великі істини: «Гароль і Мод» Хела Ешбі, «Брат Сонце, сестра Місяць» Франко Дзефіреллі, абсолютно всі мультфільми Хаяо Міядзакі тощо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
