Ми живемо у краях, де через комуністичний гніт багато родин практикуючих християн втратили покоління тих, хто живе та знає Бога. Є такі, що мали віруючих батьків та дідів, але боялись заявляти про віру, яких не пускали до храму, цькували на великі свята, і дорослими, вони обрали спокійніше життя, без «релігійної казочки», як називали віру в Христа представники режиму. Тепер, коли зустрічаємося в колі католиків, щоб поділитися вірою, часто чуємо: «Я навернувся стільки-то років тому, в такому-то місці, за таких-то обставин». Переважно датою навернення називають перший візит до храму після перерви в десятки років, після якого почали щонеділі відвідувати Месу, час підготовки до таїнств, день вступу до однієї з католицьких спільнот.
Роздумую останнім часом над запитанням – а, власне – що таке навернення? І коли людина може сказати: «Я навернувся». Якщо не говорити про цей процес навернення, як про дорогу усього життя, прямування до святості, а розглянути, як подію, коли людина прийняла Бога. То це як? Коли цей день і якою є ця подія.
Навернення — дорівнює покаяння в гріхах? Напевно, так. Але чи розкаяння змусило тебе стати практикуючим католиком, почати зміни в своєму житті? Швидше, ні. Бо якщо кожен із нас згадає, якою була мотивація приходу до першої сповіді, то це швидше не тому, що людина раптом усвідомила, що живе, як останній грішник. Перед тим була Любов. Ти і я одного дня побачили, що є Хтось, набагато сильніший за нас, Хтось, Хто чинить чудеса, зцілює, веде, дає надію. Зустріч із Кимось невідомим, але великим.
Думаю, день твого навернення – це передовсім та подія, коли ти і я загорілися любов’ю надприродною. Коли отримали дар Святого Духа, який розпалив голод по Христу. Для людини, яка з симпатика стала практикуючим християнином день навернення – це момент, коли ти і я зрозуміли, що самі не впораємося зі своїм життям, але є Хтось, хто дає сенс усьому. День навернення – день зустрічі. Наступні дії – прийняття таїнств, спільноти церкви, ведення Бога – це вже плоди, які народилися у день твого персонального таїнства любові, яке називаємо наверненням.
Чому важливо усвідомлювати що таке навернення? Не лише для розуміння термінології. Наприклад, коли сімейні консультанти намагаються зарадити родині, вони кажуть чоловікові та дружині зробити перший крок – згадати про момент першої любові. Тобто, їхнього спільного «навернення» з персональних маршрутів одне до одного. Згадати, що відбувалося, як почували себе, коли вперше усвідомили, що власна стежка перетинається зі стежкою іншої особи і вони двоє не проти цій зустрічі. Коли ми знайомимося один з одним, часто розповідаємо про день навернення. Це власне про цей день перетину наших стежок зі стежками Бога. Після яких ми сміливо та часто неймовірно змінювали свій попередній маршрут.
Любов Одвічна
Навернення людини — це не лише позначка у календарі, з відміткою «я дорослий», «я розумний», «я і мої відкриті очі». Це зустріч з тим планом Бога, який був запланований від початку. З Тим, Хто Є, Альфа і Омега, початок і кінець. Навернення людини трансцендентне. Простими словами: воно сталось ще до твого і мого народження, коли були зачаті в лоні матері. Це та зустріч, яка не завершиться ніколи. А що ж тоді з нашим вибором? Думаю, навернення полягає в тому, що Бог Одвічний завжди любить тебе і чекає на тебе і мене, на твоє і моє бажання. Тому таємниця навернення, як таємниця Святої Трійці. Воно і видиме, відзначене днем в календарі, і невидиме, бо відбувається на рівні духа. Це день, коли ми закохались. І Слава Господу Богу! Приємно в колі братів ділитися про день зустрічі та кожні нові відкриття в Христі.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
