Про гідність кожної людини, про обов’язок прийняття, любові й солідарності з братами та сестрами — мігрантами пише Святіший Отець у промові до учасників Міжнародної конференції щодо ксенофобії, расизму та популістського націоналізму в контексті світової міграції.
«Живемо у час, коли здається, оживають та поширюються почуття, які, на думку багатьох, залишилися в минулому. Почуття підозри, страху, погорди і навіть ненависті щодо до осіб чи груп людей, які вважаються іншими через свою етнічну, національну чи релігійну приналежність і, як таких, їх визнають недостатньо гідними бути повноцінними учасниками суспільного життя. Ці почуття, своєю чергою, дуже часто надихають справжні акти нетолерантності, дискримінації та виключення, що завдають великої шкоди гідності людей, яких це стосується, та порушують їхні фундаментальні права, включаючи саме право на життя і на моральну та фізичну цілісність». Цими словами розпочинається промова Папи Франциска, яку він вручив учасникам Міжнародної конференції щодо ксенофобії, расизму та популістського націоналізму у контексті світової міграції. Вона 18-20 вересня тривала у Римі, а Папа прийняв її учасників у четвер, 20 вересня 2018 р., в климентинській залі апостольського палацу у Ватикані. Це були представники Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, християнських Церков, Екуменічної ради Церков та інших релігій, повідомляє Vatican News.
Подолання байдужості
Далі Святіший Отець підкреслив, що серйозність цих явищ не може залишати нас байдужими. Кожен, відповідно до своїх обов’язків, покликаний плекати та сприяти пошані істотної гідності людської особи, розпочинаючи від сім’ї — яка є місцем, де людина навчається від раннього дитинства цінностей прийняття, поділу, братерства та солідарності, — і також у різних соціальних контекстах, де працюємо.
Особливе завдання у цьому питанні лежить на плечах форматорів та вихователів, від яких вимагається відновленого заповзяття, щоб у школах, університетах та інших місцях формування навчали шанувати кожну людину, незважаючи на її фізичні й культурні відмінності, долаючи передсуди.
Відповідальність людей у різних галузях
У світі, де доступ до засобів інформації та комунікації дедалі більше поширюється, особливу відповідальність мають ті, хто задіяний у сфері соціальних комунікацій, адже їхній обов’язок — служити правді та поширенню інформації, дбаючи про сприяння культурі зустрічі й відкритості на інших, а також пошани до відмінностей.
Тим, хто отримує економічну вигоду від атмосфери недовіри до іноземця, коли неврегульованість чи незаконність перебування підтримує систему нестабільності та експлуатації — іноді на такому рівні, що породжує реальні форми рабства, — слід провести глибокий іспит совісті, усвідомивши, що одного дня їм доведеться дати звіт перед Богом за вибори, які вони вчинили.
Завдання церковних лідерів та Католицької Церкви
На переконання Святішого Отця, перед обличчям нових форм ксенофобії та расизму також і лідери усіх релігій мають дуже важливу місію: поширювати між своїми вірними етичні принципи та цінності, вписані Богом у серце людини, що відомі як моральний природній закон. Мова про те, щоб робити та надихати до жестів, які допомагають будувати суспільство, базоване на принципі сакральності людського життя, на пошані до людської гідності, на милосердній любові, на братерстві, яке є більшим ніж толерантність, та на солідарності.
Особливим чином християнські Церкви повинні свідчити у своєму житті любов Ісуса Христа. Тому для християн моральна відповідальність, про яку було згадано вище, набирає ще більшого значення у світлі їхньої віри.
Гідність кожної людини та спільні корені
Спільне походження та зв’язок із Творцем роблять усіх людей членами єдиної родини, братами та сестрами, сотвореними на образ і подобу Господа Бога, як навчає біблійне об’явлення. Гідність усіх людей, фундаментальна єдність людського роду та покликання жити як брати і сестри, знаходять підтвердження й посилюються мірою прийняття Доброї Новини, згідно з якою всі ми однаково спасенні Ісусом Христом.
У цій перспективі інша особа не є лише тією, яку слід поважати через її істотну гідність, але, передусім, братом або сестрою, яких потрібно любити. «У Христі толерантність перемінюється у братню любов, у ніжність і діяльну солідарність». Усе це стосується передусім найменших із наших братів, серед яких можемо розпізнати чужинця, мігранта, з яким ідентифікується Ісус Христос. На страшному суді Господь нам нагадає: «Я був чужинцем, і ви Мене не прийняли» (Мт 25,43). Бути християнами — це покликання прямувати проти течії; визнавати, приймати Ісуса та служити йому в братах і сестрах.
фінансово.
Щиро дякуємо!
