Під час екуменічної молитви в Домському соборі Риги Папа Франциск нагадав, що Господь запрошує нас «радісно, вдячно та радикально жити Євангелієм».
«Якщо музика Євангелія перестане лунати в наших домівках, на наших площах, у місцях праці, в політиці та економіці, — ми вимкнемо мелодію, що спонукала нас боротися за гідність кожної людини». Так наголосив Папа Франциск, промовляючи під час екуменічного богослужіння в Домському соборі Риги, столиці Латвії, пише Vatican News.
Колишній католицький храм Святої Марії, який називають «лютеранською катедрою», був споруджений у середині ХІІІ століття та є найбільшою середньовічною катедрою в регіоні. В XVI сторіччі цей храм перейшов до лютеран, ставши кафедральним собором, до 1932 року. 1959 року храм закрили для культових потреб, перетворивши в концертний зал. Орган, встановлений у храмі 1883 року, належить до найбільших в Європі. 1989 року влада віддала його лютеранам, продовжуючи використовувати як зал органної музики. Дійсним лютеранським кафедральним собором є кірха святого Йоана.
«Живий екуменізм Латвії»
Прибувши до собору, Папа Франциск ушанував мощі святого Мейнарда, першого єпископа цих земель. Екуменічне богослужіння розпочалося коротким вітальним словом ризького лютеранського архієпископа Яніса Ванаґса. Святіший Отець висловив радість від цієї зустрічі на «землі, що відзначається шляхом пошани, співпраці та дружби між різними християнськими Церквами».
«Наважуся сказати, що це “живий екуменізм”, який становить одну з характерних ознак Латвії. Без тіні сумніву це є причиною надії та вдячності», — сказав він, складаючи подяку лютеранському служителю за те, що відчинив для цієї зустрічі двері собору, «в якому понад 800 років зосереджене релігійне життя цього міста».
Інструмент Бога і людей
«У цьому соборі розташований один із найдавніших в Європі органів, що в час свого встановлення був найбільшим у світі. Можемо уявити, як він супроводив життя, творчість, уяву та побожність усіх, кого захоплювало його звучання. Це був Божий і людський інструмент, щоб підносити погляд і серце», — зауважив Глава Католицької Церкви. Для мешканців міста Домський собор є частиною життя, традиції та ідентичності, а для туриста — об’єктом цікавості, який слід побачити та сфотографувати.
Небезпека «музеєфікації» віри
За словами Єпископа Рима, ми постійно наражаємося на цю небезпеку: перетворитися з мешканців у туристів, тобто, «перетворити те, що нас ідентифікує», в предмет минулого, який приваблює туристів, але «перестав викликати трепет серця в тих, які його слухають».
«З вірою, — підкреслив Папа, — може трапитися те ж саме. Можемо перестати почуватися християнами-резидентами й перетворитися в туристів. Більше того, можемо сказати, що всю нашу християнську традицію може спіткати така сама доля: применшення до об’єкта з минулого, зачиненого в стінах наших церков, перестаючи задавати тон мелодії, здатної схвилювати та надихати серця тих, які його слухають».
Якщо перестане лунати музика Євангелія…
«Якщо музика Євангелія перестає лунати в нашому житті та перетвориться в гарну партитуру з минулого, вона вже не зможе перервати задушливу одноманітність, яка стає на заваді оживленню надії та робить безплідними всі наші зусилля. Якщо музика Євангелія перестане вібрувати в нашому нутрі — ми втратимо радість, що випливає зі співчуття, втратимо ніжність, яка зроджується з довіри, здатність примирюватися, джерелом якої є усвідомлення того, що ми завжди прощені та послані», – вів далі Глава Католицької Церкви, додаючи:
«Якщо музика Євангелія перестане лунати в наших домівках і на наших площах, у місцях праці, в політиці та економіці, то ми зупинимо мелодію, яка спонукала нас боротися за гідність кожної людини будь-якого походження, замикаючись у “своєму”, забуваючи про “наше”: наш спільний дім, який належить нам усім. Якщо перестане звучати музика Євангелія, то втратимо звуки, що вестимуть наше життя до неба, окопавшись в одному з найгірших лих нашого часу – самотності та ізоляції».
Єдність у свідченні
У світлі слів Ісусової молитви: «щоб усі були одно […] аби світ увірував», Папа Франциск підкреслив, що Христос перед обличчям «свого та численних наших братів» хреста не перестає благати Отця про єдність для своїх учнів, і ця молитва накреслює шлях, яким ми повинні прямувати вперед.
«Сьогодні місія не перестає закликати нас та вимагати від нас єдності. Саме місія вимагає від нас, аби ми перестали вдивлятися в рани минулого та відкинили наставлення самодостатності, щоб зосередитися на молитві Учителя. Місія вимагає, щоб музика Євангелія не перестала лунати на наших площах», — наголосив він.
Господь дасть нам силу
«Немождиво визнавати», що сьогоднішній час не є легким, особливо для братів і сестер у вірі, які зазнають переслідувань. Однак їхнє свідчення допомагає нам відкривати, що «Господь не перестає кликати нас і запрошувати жити Євангелієм радісно, вдячно та радикально», говорив далі Папа. І якщо Христос вважав нас «гідними жити в цих часах», то ми не можемо «дозволити на те, щоби страх переміг нас».
«Господь дасть нам силу для того, щоби з кожного часу, з кожної хвилини, з кожної ситуації зробити слушну нагоду для сопричастя з Отцем та з братами й сестрами, особливо з тими, яких сьогодні вважають нижчими або непотребом», — наголосив Папа, запитуючи: «Якщо Христос визнав нас гідними, щоб наново заграти мелодію Євангелія, чи ж перестанемо це робити?»
Завершення богослужіння
Після промови Святішого Отця лютеранський архієпископ, православний митрополит, католицький архієпископ і баптистський єпископ почергово прочитали молитви литовською мовою, між якими діти запалювали по свічці перед престолом. Далі відбулося проказування молитви «Отче наш» та обмін знаком миру, після чого лютеранський архієпископ і Святіший Отець почергово поблагословили присутніх. Із Домського собору Папа від’їхав до католицької катедри святого Якова, де відбулася зустріч із похилими віком.
фінансово.
Щиро дякуємо!
