Роздуми над Словом Божим на вівторок ІІ звичайного тижня, рік І
Євангеліє розповідає про випадок, коли Христові учні не виконали заповідь святкування суботи. Для юдеїв це була найважливіша практика Закону Мойсея. Теологи Старого Завіту говорили про існування шабату ще до створення світу, що навіть у Небі дотримуються заповіді святкування цього дня. За порушення суботнього відпочинку Закон передбачав смерть, бо обов’язок утримуватися від праці в суботу значить більше, ніж усі інші закони взяті разом. Тепер можемо зрозуміти всю серйозність ситуації та слів Ісуса. Учні зривали колоски. Це одна з 1521 дій, які були заборонені в суботу. Та Ісус відповідає: «Субота постала для людини, а не людина для суботи».
Скільки різних обов’язків ми маємо й далі! Святкувати неділю, молитися, сповідатися, причащатися, постити тощо. Великий ризик, що й християнин може викривити розуміння заповідей і стати рабом закону, — що не приносить славу Богу ані полегшення людині. Ісус не виступає проти самої Заповіді, але потрібно вміти застосовувати її. Щоби Заповідь, яка мала вказувати на свободу людини й допомагати визволитися з будь-якої неволі, насправді досягла своєї мети. Чи заповіді Нового Завіту, чи Заповіді Церкви несуть мені визволення?
Сину Людський, Володарю суботи, дякую за свободу Божих дітей, яку Ти дарував. Виконання Твоєї науки нехай принесе визволення моєму серцю, аби ніщо не було для мене тягарем, накладеним на моє життя.
*
Відповідь на почуте Слово — постанова на день: у молитві подякую Господу за свободу Божої дитини.