На запитання про християнське подружжя відповідають члени спільноти подружжів у кризі «Сихар» із Польщі: Мирослава, Ельжбета і Пьотр.
На що варто звернути увагу, перш ніж одружуватися?
Мирослава: Довідатись більше про Таїнство Подружжя. Зробити це варто, навіть якщо ти не віриш у Бога або маєш із Ним трудний контакт і кажеш: «Не знаю, чи є Бог, чи Його немає». Адже, маючи намір прийняти таїнство, необхідно усвідомити, що це таке. І це, своєю чергою, допоможе краще усвідомити, що таке любов у подружжі.
Що для цього потрібно? Прочитати текст подружньої присяги і задуматись над кожною її фразою. Тобто — над кожною обітницею, яка в цій присязі дається. І запитати себе: чи готовий я усе це виконати.
Скажу більше: повертатися до цих обітниць не буде зайвим і тим, хто вже живе в подружжі. І вже напевно — тим, хто переживає кризу подружнього життя. Прочитати і порівняти слова присяги з тим, що є в дійсності. І тоді подружжя побачать, що вони роблять із того, що обіцяли, а головне — чого не роблять. Стане зрозумілим, що і як можна виправити. Адже якщо ми станемо думати, що Бог сам нам усе виправить, а нам треба тільки молитися зі складеними долоньками, то це небагато дасть. Божа благодать співдіє з нашими зусиллями. І ці зусилля ми повинні докласти. Наш духовний розвиток повинен співпрацювати з розвитком інтелекту, емоційним розвитком.
Роздуми над подружніми обітницями допоможуть, як я сказала, зробити наступний крок: усвідомити, що таке любов. Що це не наївність, не толерантність, не «вільний зв’язок», не співжиття. І це — не почуття. Так, почуття супроводжують любов; але любов — це не почуття.
Я завжди говорю нареченим: «Якби ти була в подружжі і зрадила, пішла від чоловіка, — ти б хотіла, щоб він до кінця життя чекав на твоє повернення? Щоб ти хоч там що робила, а він чекає? Усвідомлюєш, як він кохає тебе — ти зрадила, а він чекає?» Коли дивлюсь на тих наречених, із якими працюю — у дівчат блищать очі. У хлопців теж. Адже вони хотіли б цього. А тоді я питаю: «А чи ти би так зміг? Коли б другий пішов від тебе, зміг би ти чекати до кінця життя?»
Читайте також: Гостьовий шлюб і роздільний бюджет. Як до цього ставитися католикам?
Пьотр: Перше, що дуже важливо перед шлюбом: усвідомлювати, на що ти зважився. Друге — важливо, з ким ти це робиш. Яким чином ти до цього готуєшся і що собі дозволяєш перед цим. У Церкві давно говориться про необхідність розширити, розбудувати підготовку до Таїнства Подружжя. Адже деякі люди вважають, ніби в Церкві сакраментальне подружжя належить кожному автоматично: прийшов, попросив і отримав. Зобов’язані дати, адже я католик! Але давайте згадаймо слова Ісуса: «Не кидайте перли свиням». Таїнство Подружжя, як і будь-яке інше таїнство, — це певна цінність. І тому потрібно знати, навіщо людина хоче його отримати. Адже за цим ідуть певні зобов’язання. Бо ж є люди, які приходять вінчатися до Католицької Церкви, тому що побачили у фільмі, який це гарний обряд, почули, як прекрасно грає орган … Справді, це прекрасно, але це тільки зовнішня форма.
Мені особисто сутність цього таїнства допоміг усвідомити той факт, що я зараз у кризі. Усвідомити, хто я як чоловік.
Мене часто питають: «Навіщо ти носиш обручку, якщо твого подружжя вже немає». Але що мене визначає як чоловіка? Те, що я маю жінку? Ні, як чоловіка мене визначає те, що колись я став перед вівтарем із моєю теперішню дружиною — бо вона й надалі моя дружина, — і склав присягу. І що відбулося? Бог мене поблагословив, помазав мене на чоловіка і на батька, — і Бог цього не відкликав. Тому я і далі ношу обручку на пальці, а в серці я і далі ношу це Боже благословення.
Про що варто порозмовляти, домовитися, з’ясувати перед укладенням шлюбу?
Мирослава: Є дуже багато питань, які потрібно поставити одне одному. Бо як інакше можна краще пізнати одне одного ще до шлюбу? Наприклад: скільки ми хочемо мати дітей.
Мій особистий досвід — негативний: ми з чоловіком навіть не додумались про це говорити, не те щоб узгоджувати. І коли священик, заповнюючи протокол, поставив це запитання, ми дивились одне на одного й не знали, що відповісти. Мій наречений каже: «Двох». А я кажу: «Трьох». Ми тільки тоді це узгодили. І то тільки тому, що священик запитав.
Але це тільки одне запитання. А їх безліч. Про те, як виховувати дітей. Про плани на майбутнє. Про те, як проводити вільний час. Куди їздити у відпустку. А головне: чи будемо разом молитись? У підлітковому віці я сміялася з моїх батьків, коли вони увечері разом ставали навколішки й молились «Отче наш». Я думала: «От лицеміри! Щойно сварились, а тепер вже моляться!» Минуло багато років, і вже тепер, після мого навернення, перед очима став часто з’являтися цей образ: мої батьки, які спільно моляться.
Я з чоловіком перед кризою ніколи цього не робила. Ми ніколи не молилися за наше подружжя і, можливо, тому і виникла така тяжка криза. Тепер я дуже ціную нашу молитву, бо вона інтимніша за тілесне співжиття. Вона насправді показує, як чоловік любить дружину, а дружина — чоловіка. Коли мій чоловік молиться своїми словами, просить Бога за мене, за наших дітей, за себе, — тоді я відчуваю, що я справді кохана.
А про що ні в жодному разі не потрібно говорити, то це про розділ майна у разі гіпотетичного розлучення. Якось я повернулася з реколекцій і сказала своїм донькам: «Дівчата, щоб ніхто сюди не приходив із цивільним контрактом, бо я цього не дозволю. Я так люблю вас, що бажаю вам справжньої великої любові, а не якогось фінансового контракту. Тільки справжньої любові — на іншу долю для вас я не погоджуюсь!»
Читайте також: Що можна вважати кризою в подружжі? Які її причини та прояви?
Ельжбета: Завжди потрібно мати на увазі, що коли зустрічаються двоє різних людей, кожен з них вносить у їхнє подружжя конкретний багаж, отриманий від своїх батьків, дідусів, оточення. І треба усвідомлювати наявність різних ран, яких вони зазнали в дитинстві, замолоду і які потім у подружжі тим чи іншим чином виходять на поверхню. І якщо вони, по-перше, обоє віруючі, по-друге, ще перед укладенням шлюбу зможуть назвати ті речі, які стають приводом до такої чи іншої поведінки, і, по-третє, якщо вони хочуть разом із Господом Богом це подолати і змінити, — це вже великий успіх.
Чи повинен католик, який перебуває в подружжі, увесь час мовчати, все дозволяти, навіть якщо це приносить йому страждання?
Мирослава: Це — міф. Християнин — не наївнячок. Він дуже мудрий у любові. А така постава — це не любов. Ісус так не любив. Раніше, перед своїм наверненням, я мала такий образ Ісуса: милосердний, солоденький, усіх любить … . Тільки як це узгодити з Ісусом, який розганяв торговців у храмі? Але Ісус любив так: як ти кривдиш, то Я захищаюсь. Один раз зробив виняток, але тому, що Він — Бог. Як хтось був підлий і цинічний, то Він казав це в очі, привселюдно. Треба було мати велику відвагу, щоб сказати фарисеям: «Гадюче поріддя, гроби побілені». Не будь-кому, а тим, хто користувався найбільшим авторитетом у тому середовищі. Тих, хто заблукали, Він попереджав; але попереджав жорстко. Якщо я жорстко попереджаю — це не значить, що не люблю. Навпаки, я роблю це з любові. Або ти навернешся, або марно загинеш. Але Ісус не казав: «Ви такі-сякі, не робіть так». Казав із турботою, як матір: «Благаю, не робіть так, бо загинете. А Я люблю вас і хочу, щоб ви жили». Тому Бог не дає нам ерзаців, замінників, а дає справжні труднощі. В подружньому житті теж. Адже хіба ви будете цінувати щось, що легко здобули? Не будете. Якщо я зрозуміла, що таке Таїнство Подружжя і що таке любов — вона важка, багато вимагає, але це можна виконати, бо сам Бог дає цю мсихарожливість, — то я хочу цього для наших чотирьох доньок. І я дуже щаслива, що вони зробили саме такий вибір, хоча це й важко. А в нинішні часи це ще важче, ніж п’ятдесят чи сто років тому.
Повну версію розмови польською мовою дивіться тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
